Година – реквієм:
«Скорботна свічка пам’яті святої»
Про жадані колоски пшениці
Які з страхом притискали до грудей.
Хай горить вона і не згасає,
Свічка болю, як гірка сльоза,
Знов минуле в вічність промовляє,
Голос правди лине в небеса...
У бібліотеці села Небилів проведено годину-реквієм «Скорботна свічка пам'яті святої» (до Дня пам’яті жертв голодомору.)
Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей. Радянський уряд вперто заперечував і замовчував факти про голодомор в Україні. Пам’ятаймо: у Голодомор помирало: щодня -25 тисяч чоловік, щогодини - 1 тисяча чоловік, щохвилини – 17 чоловік.
Дітям стали зрозумілі такі нові політичні і історичні терміни, як геноцид, конфіскація, директива, куркуль, радгосп та інші. Катастрофу нації під час Голодомору відобразили у своїй творчості українські письменники Василь Барка, Іван Багряний, Улас Самчук та багато інших, які власні враження доповнили спогадами співвітчизників. Бібліотекар, познайомила дітей з книгами про ті трагічні події, які нікого не можуть залишити байдужими.
Ми закликаємо сьогодні згадати у ваших молитвах усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Віримо, що в ці дні по всій Україні люди запалять свічки, щоб пом'янути тих, кого забрали сталінські катівні та голодна смерть.Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню – частинки вічного. А світло цих свічок хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас. Вони повинні жити в нашій пам’яті. Тож вшануймо пам'ять усіх, хто не пережив ті страшні роки хвилиною мовчання. Відчинімо наші душі і серця для пам’яті про ті страшні роки. Зробімо все для того, щоб ніколи, за жодних обставин, подібна трагедія більше не спіткала Україну.
Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом та організованістю з боку влади і наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.
Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об'єднувати всі живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Наше завдання зробити так, щоб таких трагедій більше не було.
Ти кажеш не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків.
Окрайці виривали з рук малечі,
Із торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
У бібліотеці була оформлена книжково – ілюстративна викладка: «Голодомор: запалімо свічку пам’яті»
Немає коментарів:
Дописати коментар