Година пам’яті: «Запали свічку»

(до 90-роковин Голодомору в Україні 1932-1933 рр.)

    Традиційно кожної четвертої суботи листопада вшановуємо жертв Голодомору 1932-1933 років. Цього року  ця дата припадає на 25 листопада. До Дня пам’яті жертв Голодомору Український інститут національної пам’яті ініціює акцію «Пам’ятай про жертв Голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну».

    Для підтримки цієї акції в бібліотеці с. Небилів була проведена година пам’яті: «Запали свічку».

    Голодомор 1932-1933 років став наслідком поразки Української революції 1917-1921 років та окупації країни більшовиками. Нині українські воїни, які зупинили навалу і звільнили від ворога безліч населених пунктів, не лише захищають територіальну цілісність і суверенітет України, але і нашу ідентичність, право бути господарями на своїй землі, шанувати власну мову, історію, культуру, героїв.

    Кількість жертв Голодомору 1932–1933 років, за різними оцінками, коливається від 3 до 7 мільйонів осіб. Деякі дослідники називають й більші цифри. Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території України та Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Найвразливішою категорією жертв Голодомору стали діти. Згідно із дослідженнями українських демографів, у той час померло понад 1.5 млн. хлопчиків і дівчаток віком до 10 років.

    Офіційно Голодомор 1932-1933 років був визнаний геноцидом українського народу Верховною Радою України 2006 року. В той же час 16 країн світу визнали цей період винищенням української нації.

    У цей день запаліть свічку пам’яті за вбитими голодом. Передайте тепло, станьте поряд із тими, хто нині бореться, аби більше цього ніколи не сталось.

    Цьогоріч Україна вдруге вшановуватиме жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, що супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини росіян демонструють, що жива пам’ять надзвичайно важлива.

    Закликаємо українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

            Я несу в своїх долонях свічку,

            Свічку пам’яті про втрачених людей,

            Про жадані колоски пшениці,

            Які з страхом притискали до грудей.

Хай горить вона і не згасає,

Свічка болю, як гірка сльоза,

           Знов минуле  в вічність промовляє,

Голос правди лине в небеса.

            Свічка пам’яті уже не згасне,

            Доки очі дивляться на нас,

            Очі тих, хто згинув передчасно, 

            Їх ніколи не забуде час.