середа, 27 квітня 2022 р.

 Мобілізація працівників: що повинні знати роботодавці та робітники

консультація безоплатної правової допомоги

27.04.2022р

 ? Як відбувається отримання повістки про мобілізацію на військову службу на роботі?

  ? Чи можна залишитися без роботи, вступивши до війська?

  ? Що потрібно, щоб не втратити своє робоче місце?

Ситуація 1  Якщо на момент вручення повістки ви працевлаштовані, дотримуйтеся такого алгоритму дій:

  •   Крок 1. Подайте до відділу кадрів повістку територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов або заяву про увільнення від роботи у зв’язку з вибуттям у військову частину.

  ! Важливо! На випадок ймовірного незаконного звільнення на копіях заяви та повістки попросіть проставити відмітку про прийняття такої заяви/повістки.

  •   Крок 2. Отримайте у відділі кадрів наказ про увільнення вас від роботи зі збереженням робочого місця, посади та середнього заробітку.

  ! Важливо! Ви увільняєтесь з роботи на час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проходження медогляду та всього періоду виконання військового обов’язку. В свою чергу, мобілізованим ви вважаєтесь лише після вручення мобілізаційного припису, який видається після медогляду.

  •   Крок 3. Після закінчення військової служби надайте до відділу кадрів військовий квиток з відповідними відмітками.

      ! Важливо! Якщо військовий квиток відсутній, то надається:

    - для військовозобов’язаних – довідка про проходження військової служби (видає територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або військова частина);

    - для резервістів – витяг з наказу або довідка про проходження зборів (видає військова частина).

      Які трудові гарантії передбачені для мобілізованих працівників?

    Під час дії особливого періоду за мобілізованими працівниками, а також прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі при укладенні нового контракту, на строк до закінчення особливого періоду, або до дня фактичного звільнення зберігається:

    – робоче місце та середній заробіток (військовослужбовці увільняються від виконання посадових обов’язків) (стаття 119 Кодексу законів про працю України);

    – право на щорічну відпустку (пункт 2 частина перша статті 9 Закону України «Про відпустки»);

    – стаж роботи не переривається (стаття 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).

      ! Важливо! Трудові гарантії поширюються також на поранених, полонених або визнаних безвісно відсутніми до моменту звільнення їх з військової служби, повернення з полону, появи після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Ситуація 2   У разі, якщо на момент вручення повістки ви не були працевлаштовані та перебували на обліку у центрі зайнятості, то виплата допомоги по безробіттю припиняється, і ви знімаєтесь з обліку як безробітній.

      ! Важливо! Після звільнення в запас, при повторній реєстрації у центрі зайнятості, виплати по безробіттю здійснюватимуться з урахуванням фактичного працевлаштування протягом проходження служби та розміру грошового забезпечення.

Ситуація  У разі, якщо на момент вручення повістки ви не були працевлаштовані та не перебували на обліку в центрі зайнятості, після завершення військової служби ви можете звернутися до центру зайнятості для того, щоб стати на облік.

      Візьміть з собою паспорт, реєстраційний номер облікової картки платника податків, трудову книжку, військовий квиток, документ про освіту та інші документи, які підтверджують особливий статус (особа з інвалідністю внаслідок війни, учасник бойових дій, внутрішньо переміщена особа тощо).

Ситуація 4  У разі, якщо ви бажаєте взяти участь у воєнних діях у якості добровольця та перебуваєте у трудових відносинах, необхідно враховувати, що на добровольця, який уклав контракт добровольця територіальної оборони, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 Кодексу законів про працю України.

  ! Важливо! Документами, що підтверджують участь в територіальній обороні є контракт добровольця територіальної оборони.

    Враховуючи специфіку служби в територіальній обороні, яка може передбачати не постійне, а періодичне залучення працівника до виконання своїх обов’язків, на думку Міністерства економіки України, роботодавцю не потрібно в обов’язковому порядку видавати наказ про увільнення працівника від виконання роботи за трудовим договором.

    У кожному конкретному випадку слід виходити із рівня залучення працівника до участі в територіальній обороні, кількості робочого часу, який витрачає працівник на цю діяльність та ефективність і можливість виконання його обов’язків за трудовим договором.

    При цьому на час виконання працівниками обов’язків з територіальної оборони у робочий час їм гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.



 Консультація безоплатної правової допомоги

22.04.2022р.

      Під час воєнного стану особам, які внаслідок активних бойових дій перемістились до інших регіонів, за їх бажанням надається  довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а також вносяться їхні дані до Єдиної інформаційної бази внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

    Уряд змінив  порядок оформлення і видачі такої довідки. Це зроблено для того, щоб люди, які перемістилися з регіонів, де тривають активні бойові дії, отримали статус ВПО та змогли своєчасно оформити соціальні виплати.

    Право на отримання такої довідки мають ті, хто переїхав з території, де проводяться бойові дії: Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Київської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської, Чернігівської областей та міста Київ.

    Куди звернутися та що для цього потрібно – розповідаємо на офіційному сайті системи безоплатної правової допомоги: https://bit.ly/3KWACqh



Перегінське бюро безоплатної правової допомоги інформує:

22.04.2022

    Юристи системи безоплатної правової допомоги та адвокати, які співпрацюють з системою БПД, долучаються до документування воєнних злочинів, які вчиняє російська армія в Україні:

  •   Використовують різноманітні майданчики для інформування внутрішньо переміщених осіб про необхідність фіксації воєнних злочинів
  •   Відвідують навчальні семінари, де вчаться збирати та фіксувати докази на місці подій, проводити інтерв’ю зі свідками чи постраждалими.
  •   Організовують та долучаються до робочих зустрічей, круглих столів, семінарів з органами влади,іншими установами, організаціями, щоб виробити дієві механізми співпраці.
  •   Налагоджують співпрацю із представниками територіальних громад.
  •   Інформують психологів та соціальних педагогів про важливість фіксації воєнних злочинів, свідками яких чи потерпілими є діти.

Кожен, хто вчинив воєнний злочин проти мешканців України, має бути покараний, а постраждалі — отримати відшкодування. Система БПД робить для цього свій внесок.


 Детальніше читайте у статті на сайті: https://bit.ly/3rHPAZs






вівторок, 22 лютого 2022 р.

 Віртуальна виставка – розповідь 

«Рідна мова – мова барвінкова»

Велична, щедра і прекрасна мова,
Прозора й чиста, як гірська вода, 
То України мова барвінкова, -
Така багата й вічно молода.
   



     Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

    Кожен народ пишається своєю державою, своєю мовою Ми, українці, тільки недавно здобули волю. Тепер у нас є своя держава, своя мова. І як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли її, наша мова живе, вона немов чисте джерело, що витікає з - під землі і напуває кожного, хто припадає до неї вустами.

    Рідна мова така ж дорога нам як наші батьки, як земля, по якій ми зробили перші кроки. Людина може знати багато мов, але рідною залишиться материнська мова.

    Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,- скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей.

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.




 21 лютого-Міжнародний день рідної мови

                                Мова - державна перлина,

                                Нею завжди дорожіть

                                Без мови немає країни - 

                                Мову, як матір, любіть.

                                            Летить планета в космосі жива,

                                            На ній народжене усе, щоб жити.

                                            Людині дані розум і слова.

                                            І почуття найвищі, щоб любити!

                                Все для людини: небо і поля,

                                І кожен має право розмовляти

                                Тією мовою, що нам дала Земля,

                                Співати пісню, що навчила мати.

    21 лютого, увесь світ відзначає свято своєї рідної мови. Міжнародний день рідної мови проголосила Генеральна конференція ЮНЕСКО в листопаді 1999 року. На землі проживає безліч людей різних культур і різних національностей, вони сповідають різну віру й розмовляють різними мовами. Мова – одне з багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. 

    До цієї дати в бібліотеці села Слобода Небилівська проведено літературну годину «Плекаймо рідну мову»

     Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів. Та розмовляючи щодня вдома, у школі, на вулиці, ми іноді й не замислюємось над особливостями, відтінками слів, доцільністю вживання їх... Сприймаємо слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле.

     Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо поклик Батьківщини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати до себе поваги. Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків.

            

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

 Оформлено викладку літератури «Плекаймо рідну мову»




пʼятниця, 18 лютого 2022 р.

                                     Виставка - інформація:                         «Сучасні герої України»

    Україна - країна героїв. За довгу історію у нас були і великі князі, і хоробрі козаки, і відчайдушні захисники. Щоб перерахувати усіх наших героїв, нам би не вистачило і стометрового аркуша паперу.

    Захисники України та її народу - хто вони? В усі епохи існування нашої держави славна українська земля народжувала справжніх воїнів, мужніх, сильних та гідних людей, які в часи війни і небезпеки ставали на захист своєї землі, свого народу, своєї Батьківщини. Вони покликані захищати тих, хто слабший, хто в небезпеці, захищати території нашої країни, одвічні українські землі та їх народ.

    І теперішній час не став виключенням - герої, як і раніше, завжди поряд. Вони - в наших рядах. Часто герої скромні й небагатослівні але з незламним духом, відважним серцем та гідністю справжнього сина своєї Батьківщини, який стає на її захист у найбуремніші часи. 20 лютого 2014 року стало найчорнішим днем в історії незалежної Української держави: цього дня у центрі столиці загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодішнього президента.  

    Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Найстаршому - Іванові Наконечному - тоді виповнилося 82 роки, а наймолодшому - Назарові Войтовичу - лише 17. Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей…

    Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній землі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти. Мета - висловити незгоду з позицією тодішнього президента, який цілеспрямовано здавав Росії національні інтереси України, обравши не європейський шлях розвитку, як обіцяв, а російський. За це їх розігнав «Беркут», жорстоко побивши -  у лікарні потрапили десятки людей.

    Одним з тих героїв був і наш земляк - Костишин Михайло Йосипович, учасник Євромайдану, Герой Небесної Сотні, Герой України.

    Прагнучи змін на краще у своїй державі, був учасником Помаранчевої революції, а згодом вийшов на барикади Майдану. Додому приїжджав на декілька днів, аби привести себе в порядок, зігрітися. Був жорстоко побитий у сутичках із «Беркутом» та з 27 січня 2014 року перебував на лікуванні у Львівській комунальній міській клінічній лікарні. Помер в ніч на 26 лютого 2014 року.                            

    Був нагороджений: званням Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)  за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Медаль «За жертовність і любов до України»  (посмертно).

    Людина не вмирає. Вона живе стільки, скільки її пам’ятають. Упевнені: люди, які у ті холодні осінньо - зимові дні й ночі пішли під кулі, житимуть у нашій пам’яті вічно. Принаймні у пам’яті тих з нас, хто є українцем не лише за паспортом, а за духом, свідомістю, хто прагне жити у вільній демократичній Україні.                 

    20 лютого - День Героїв Небесної Сотні. До цієї дати в бібліотеці с.Небилів оформлена виставка - інформація: «Сучасні герої України», на якій представлена література, яка знайомить наших користувачів з  подіями, які відбувалися на Майдані Незалежності, з людьми, які боронили волю, свободу і незалежність своєї держави, віддали своє життя і стали Героями Небесної Сотні.


 






 Історичний портрет 

«Йосиф Сліпий – мученик за віру в Бога»

 до 130-річчя від дня народження.

    Народився 17 лютого 1892 р. в с. Заздрість (тепер Теребовлянського району Тернопільської області). Здобув блискучу освіту в Європі. З 1926 р. очолював духовну семінарію та богословську академію у Львові. У вересні 1917 р. був посвячений митрополитом А. Шептицьким у сан священика і понад 20 років був його найближчим соратником.

    У листопаді 1944 р. Й. Сліпий очолив греко-католицьку церкву. Він посів пастирське місце саме в той час, коли почалися переслідування уніатської церкви з боку радянської влади. Вночі 11 квітня 1945 р. митрополита і весь греко-католицький єпископат було заарештовано, а вже в березні наступного року у Львові було організовано собор, що проголосив «саморозпуск» греко-католицької церкви, яка фактично перейшла на нелегальне становище.

    Майже десять років патріарх Й. Сліпий перебував у сталінських таборах Сибіру, Красноярського краю, Мордовії. У 1953 р. його звільнили, заборонивши повертатися до Львова, й відправили до будинку інвалідів під Єйськом (Краснодарський край), де він працював сторожем. Активно листувався з віруючими, таємно висвячував священиків, писав пастирські послання.

    У 1957 р. його було знову заарештовано й ув'язнено на 7 років. За нього клопотали віруючі, ієрархи різних церков неодноразово зверталися до радянського уряду з проханням про звільнення митрополита. Лише в 1963 р. клопотанням Папи Іоанна XXIII Й. Сліпого було звільнено і він виїхав до Риму.

    У Римі почав діяльність з розбудови церковного життя: в 1963 р. виступив на II Ватиканському Соборі й домігся надання Львівсько-Галицькій єпархії патріархального статусу, в 1966 р. відновив діяльність Українського католицького університету в Римі. Його зусиллями 1969 р. у Римі збудовано собор Св. Софії, відновлено видання журналу «Богословіє», випуск джерельно-богословських праць (вийшло понад 100 томів).

    У 1965 р. Й. Сліпий став кардиналом, верховним архієпископом. Перебуваючи на цій посаді, він у 1968—1976 pp. відвідав найбільші українські громади в 14 країнах Європи та Америки, що сприяло консолідації українства всього світу.

    Помер 7 вересня 1984 р. Був похований у збудованому ним соборі Св. Софії в Римі. У 1992 р. відповідно до його заповіту прах було перенесено на Батьківщину в собор Св. Юра у Львові.

    В бібліотеці оформлено викладку літератури "Йосип Сліпий - мученик за віру в Бога"

Він був як дуб, що горде верховіття  

Підняв назустріч буряним вітрам.

Поліг весь ліс в негодах лихоліття –

Лиш дуб з вітрами дужається сам

Він був як скеля,що назустріч хвилям

Чоло підносить сіра і німа,

Морські  прибої береги розмила –

Лиш скеля з морем бореться сама.