ВІРТУАЛЬНА МАНДРІВКА: 

   «ПІЗНАЙ СВІЙ РІДНИЙ КРАЙ»

                                      У всіх людей одна святиня,

                                      Куди не глянь, де не спитай

                                      Рідніше їм своя пустиня,

                                      А ніж земний в чужині рай.

                                      Їм красить все їх рідний край,

                                      Нема без кореня рослини,

                                      А нас людей без Батьківщини.                  

    Дорогі юні друзі, користувачі нашої бібліотеки, хочу з вами поринути у віртуальну мандрівку стежками нашої країни, нашого рідного краю. Земля, на якій ми живемо, зветься Україною, а народ, що живе на ній - українцями і говоримо ми українською мовою. Велика земля наша. Розкинулася вона на широкі простори, степи, гори, ріки, море. 

    Маршрут найперше пройде у столицю нашої держави - місто Київ. Багато в Україні є великих і красивих міст, містечок, селищ і сіл. Та найстарішим і найкрасивішим є Київ - столиця нашої країни.  Про назву Києва існують різні перекази і легенди. За мотивами однієї з легенд у місті споруджено  пам’ятник. У човні пливуть рікою три брати Кий, Щек, Хорив і їх сестра Лебідь. За легендою на честь старшого брата Кия  і названо місто Києвом.

    

    Центральною вулицею Києва є Хрещатик. Через усю країну несе свої води могутній Дніпро.  Дніпро - найбільша річка України, окраса Києва. Є в Україні і гори: Кримські і Карпати. Багато в нашім краї є лісів, де мешкає багато різних тварин, росте розмаїття рослин. Наш край, який Бог наділив родючою землею чарівною природою.

    Наша мала Батьківщин - це рідний бойківський край, мальовниче село - Небилів. Йому багато років. Перша легенда заснування села розповідає: «Це було давно. Монголо - татарські завойовники не могли більше тримати в покорі поневолене населення, яке щоразу наносило їм відчутних ударів. І от відбулася вирішальна битва (така битва дійсно відбулася в районі Рожнятівщини, під час якої завойовники були майже всі знищені). Кілька чоловік залишилися живими. Вони разом з місцевим населенням поселилися в тому місці серед дрімучих лісів, на березі бурхливої річки. Це поселення назвали НЕБИШ. Тільки значно пізніше цю назву змінили на НЕБИЛІВ. Тут чепурні і охайні оселі. Тут серце співає, тут рано сонечко встає, бо тут все своє.

                                    Село моє-частина України,

                                    Моє село- це неба голубінь,

                                    Моє село-це серця половина,

                                    Моє село-це зустріч поколінь.

    Україна - наша рідна земля. Земля краси, вишуканості та тендітності. Вона зігріває душу теплом та відчуттям рідного дому. Плекаймо її, бережімо її, примножуймо її надбання, будьмо гідними громадянами своєї країни. Нехай в кожного пломеніє непоборний вогник любові до своєї Батьківщини, до свого рідного краю.