Урок мужності:                                    «Наша Армія-символ могутності» 

Саме зараз, міцні вояки           

Схід країни від зла захищають.

Б’ються на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливають.  Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна без чвар та війни.

Віддають саме цінне – життя          України найкращі сини.

                                                                  

                                                                   Воїни Світла, Воїни добра, Кіборги, Укропи… так тепер у народі, здебільшого самі поміж себе, називають бійців української армії. Сповнюючись при цьому почуттям патріотизму та безмежною любов’ю до рідної Батьківщини. Ці слова сьогодні стали символом незламності українського духу, того як українці вміють воювати, прикладом на якому будуть формуватися покоління українських воїнів.

    Кожна країна світу має армію, яка покликана захищати державні інтереси,  боронити кордон своєї Батьківщини її суверенітет, відвертати напади країн-агресорів, зберігати свою боєздатність та виконувати інші специфічні та притаманні їй завдання. Але в будь-якому випадку збройні сили мають бути завжди відданими своєму народові, а сам народ сповнений довіри до неї.

    Довгим і тернистим шляхом йшла Україна до дня своєї самостійності. Багато випробувань та негараздів випало на долю українців у боротьбі за свободу та незалежність. І завжди в цій боротьбі поруч із народом йшов воїн-солдат.

    24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною державою. Перш за все настала потреба створення національної армії, армії держави, яка отримала незалежність і лише стала на шлях свого відродження та розвитку.

    Після проголошення незалежності Україна почала формувати власні збройні сили. У спадок вона отримала одне із найпотужніших угруповань військ у Європі оснащених ядерною зброєю та відносно сучасними зразками військової техніки. 6 грудня 1991 року парламент ухвалив Закон «Про Збройні Сили України», затвердив текст військової присяги. Це був один із перших законів, які отримала молода українська держава 

    6 грудня у День Збройних Сил України прийнято покладати квіти до могили невідомого солдата, військові отримують нагороди та проводять святкові концерти. За роки незалежності 37 тисяч українських солдатів та офіцерів взяли участь у десятках операцій з підтримання миру. Це були операції у колишній Югославії, Анголії, Сьєрра-Леоні, Іраку та  в Афганістані.

    На сучасному етапі солдати і офіцери Збройних Сил України гідно продовжують традиції своїх дідів та батьків. 6 грудня День Збройних Сил України, свято козацького бойового духу, українського війська та всіх українців, які готові захищати честь і славу, свободу і суверенність рідної землі. Сьогодні можна відверто визнати, що за останні  роки наша армія значно змінилася. Військові ризикуючи власним життям відстоюють суверенність своєї держави, вони розуміють, що захищають народ України і що ця війна, розпочата не нами, обов’язково закінчиться нашою перемогою. Сьогодні українським військовим присвячують вірші та пісні, про них знімають фільми, про їх мужність та героїзм складають легенди, про них піклуються, за них переживають. І кожен українець ладен допомагати нашим солдатам та щиро бажає найголовнішого – що би наші захисники поверталися додому живими.

    У цей святковий день,бажаємо, всім сoлдатам, oфіцерам і генералам мужнoсті, сил і здoрoв’я, дoбра у рoдинах. Бажамо всім нам миру і спoкoю на всій українській землі. Слава вам і слава Україні! Народна мудрість стверджує, що земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити себе не може. Тому це святий обов'язок тих, хто живе, хто користується всіма її благами і дарами. Виконуючи цей почесний обов'язок, ідуть юнаки служити в армію, щоб берегти мир і спокій своєї Батьківщини, стояти на сторожі її інтересів. 

    Україна сьогодні - незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні на Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній - справа честі, гідності та обов'язку.  

                                                           1 грудня -                                                Всесвітній день боротьби зі СНІДом

С - Синдром

Н - Набутого

 І - Імунного

Д – Дефіциту

   

Інформ-коктейль «СНІД! Не залишаймося байдужими!»

    За свою багатовікову історію людство зазнало чимало епідемій різних хвороб, які повністю винищували жителів сіл, міст,цілих регіонів. Сама назва цих хвороб стала символом найгіршого лиха, страшним прокляттям (чума, холера.) Та ще ніколи людство не зустрічалося з вірусом, який би діяв з такою руйнівною силою, як СНІД, і настільки загрожував існуванню людства. Абревіатура СНІД означає синдром набутого імунодефіциту. Цим терміном позначено кінцеву стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини)- збудника СНІДу. Вперше офіційно СНІД було визнано як хворобу в 1981 році в США. На сьогодні не існує можливості лікування від СНІДу. 

    Кожна людина повинна до кінця усвідомлювати всю небезпеку, яку несе СНІД. І зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю. Нагадаємо ще раз про особисті запобіжні кроки щодо ураження СНІДом: здоровий спосіб життя, чистота у взаєминах — найкращі методи профілактики СНІДу.

    Сьогодні у вирії подій, що відбуваються у світі, людина забуває про проблему СНІДу, сподіваючись, що вона її не торкнеться. Але з кожним роком все більше і більше людей стає ВІЛ- інфікованими, в тому числі і дітей. Сотні тисяч нікому не відомих, а завтра це може бути будь хто з нас. СНІД забирає життя незалежно від раси, віри, національності, багатства.

Якщо здоровим народився,

Пильнуй, постійно бережися,

Бо раз людина обпечеться,

Життя від СНІДу обірветься.

 Голодомор: Україна  пам’ятає!

    Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

    Щороку у четверту суботу листопада Україна в прихиляє голови перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили. В бібліотеці села Небилів проведено годину спомин «Голодомор: Україна  пам’ятає!»

    Голодомор став для України національною катастрофою. За різними даними голодною смертю померло від 4 до 9 мільйонів осіб. Люди пішли з життя тому, що у них було забрано останній шматочок хліба - останню надію на порятунок.

    Ми живемо в незалежній Україні, але ми, як і раніше, в неоплатному боргу перед людьми, котрі стали жертвою сталінських репресій. Таких людей особливо багато в Україні, тому що режим завжди боявся національно –визвольного руху українського народу і завжди прагнув попередити назріваючу небезпеку репресіями. Чверть століття, впродовж яких Україна перебувала в епіцентрі політичних репресій тоталітарного режиму виявилися найбільш жахливими роками у більш ніж тисячолітній історії українського народу. На жаль, жертви голодомору не завжди належним чином вшановані. Покоління XXI ст. мають чітко усвідомлювати масштаби втрат, що поніс народ України, адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому, сьогодні ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми просто зобов'язані назавжди увічнити у своїй пам'яті тих, хто став безневинною жертвою голодомору. Ми повинні донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом.

                       ГОДИНА СПОМИН                            «ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ’ЯТІ»

    27 листопада 2021 року в Україні вшановується День  пам’яті жертв голодоморів. До цієї дати в селі Слобода Небилівська з учнями 9-го класу проведено годину спомин «Запали свічку пам’яті»

Чи можливо? Чи таке можливо?

Чи колись повірить чоловік,

Що багаті українські ниви

Народили 33-й рік.

    Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких злочинів проти людства, як Голодомор 1932 -1933 років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п`ята  частина населення України. Штучний голод за різними оцінками забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. Люди вмирали цілими селами. Тож пам’ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити.

В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих,

В долоні сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх.

І п'ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить, та над полями

Знов ворон каркає біду.

    Минають дні, роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають  згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію голодомору. Болить душа, ятриться, ніби незагоєна рана, від спомину про те найбільше всенародне лихо, що так безжально лютою косою під корінь знищило мільйони неповинних.

 

Рік 33-ій… Голод… Голод.

27 листопада відзначаємо День пам’яті жертв Голодомору. В Україні та в усьому світі у цей день люди традиційно запалять свічки у вікнах — на знак пам’яті та пошани до мільйонів українців, які загинули внаслідок геноциду. В бібліотеці села Красне оформлено викладку літератури біля якої проведено годину пам’яті «Рік 33-ій…Голод…Голод.» 

    Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. 

    Радянська влада замовчувала факт голоду в Україні. Тож ті, хто пережив ці страшні події, не могли ні поговорити про них, ні добиватися справедливості. Але люди зберігали своє життя завдяки взаємопідтримці, взаємодопомозі та силі духу. Тож навіть найтрагічніше минуле має сенс заради майбутнього.

 Сьогодні ми прагнемо чесно і гласно прочитати цю трагічну смертну історію українського народу, робимо спробу визначити міру вини тодішнього керівництва країни, керівництва республіки в цілому і кожного зокрема. Цього вимагає правда історії, наш час. Лише з врахуванням минулого, в тому числі і тих драматичних подій, що дав нам 1933 рік, ми можемо йти в майбутнє.     

    На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 27 листопада з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».

     Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

                          Революція Гідності. Герої не вмирають. Запали свічку пам’яті

    20 листопада в селі Красне проведено годину пам’яті «Революція Гідності. Герої не вмирають. Запали свічку пам’яті»

    Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки – України.

    Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

    Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

    Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

    21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.

    Саме 21 листопада 2013 року в день свободи і гідності розпочався Євро майдан, який переріс у революцію гідності. Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

    Україна заплатила і продовжує платити надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти.

 

Оформлено викладку літератури "Герої не вмирають"

 

 Година пам’яті

«Стояли за правду, стояли за віру, за наше майбутнє, за всю Україну!»

     21 листопада наша держава відзначає День Гідності та Свободи – це, перш за все, можливість вшанувати всіх, хто ціною своїх життів, своєю силою, терпінням і вірою у торжество справедливості відстоювали та продовжують відстоювати гідність українського народу, його свободу та незалежність. Цей день – данина пам’яті українським патріотам, сподвижникам революційного руху проти беззаконня та несправедливості, які виступили на захист демократичних цінностей.

    В Бібліотеці села Небилів проведено годину пам’яті «Стояли за правду, стояли за віру, за наше майбутнє, за всю Україну»

    Євромайдан, Єврореволюція, Революція Гідності – усі ці терміни сьогодні стали невід’ємною складовою в історії побудови  української державності. 

    Епіцентром основних подій 2013року стала столиця України м. Київ. 21 листопада близько 22:00 на Майдані Незалежності почали збиратися перші учасники мітингу, їх чисельність нараховувала близько 1500 осіб. Вони пікетували Адміністрацію Президента, а потім, повернувшись на Майдан, вирішили лишитися на ніч.

…Майдан-Майдан, тобою я горжусь, 

Не марні, вірю, були наші всі старання, 

Навіть в думках з того тропу я не зіб’юсь…

Щоб Україна подолала всі страждання…

    Протягом 25–27 листопада в Києві відбулися перші страйки київських студентів.  Також мітинги проводились в інших містах України. 28 листопада  уже відбувся загальностудентський страйк. Декілька колон студентів з десятків різних вишів Києва об'єдналися у парку Шевченка, після чого рушили на Майдан Незалежності. Увечері  29 листопада на Євромайдані відбувся великий мітинг. Подальші події на Майдані Незалежності набирали більш гострого характеру. Кривавою виявилася ніч на 30 листопада – після розгону протестувальників загонами «Беркуту» близько 35 людей були госпіталізовані, а 37 заарештовано. Застосування сили проти мирних людей викликало хвилю обурення в українській громадськості. Ця подія стала переломним моментом у революційних подіях. Поступово протести перетворилися із проєвропейських на антиурядові і стали значно масштабнішими.

    Події 21 листопада 2013 р. – 22 лютого 2014 р. стали етапом прояву українцями неабиякої сили, мужності, гідності, віри та міцності духу. Вони показали усьому світу, що вищою метою для українського народу є збереження людських цінностей та основ демократії. Проте за відстоювання цих ідей довелося заплатити дорогою ціною – кров’ю «Небесної Сотні» – патріотів, які поклали своє життя на вівтар для захисту рідної Батьківщини.

    Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братства і гідності.