Година - екскурс

«Українська хустка – 

символ вірності та любові»

    Українська хустка — це давній символ жіночності, оберіг та маркер соціального статусу, що супроводжувала жінку від народження до смерті, відіграючи важливу роль в обрядах, від весілля до поховання, покриваючи голову заміжніх жінок і відзначаючи їхній достаток різними тканинами та орнаментами. Історично з'явившись як убрус у Київській Русі, вона трансформувалася в різноманітні стилі, включаючи імпортні квітчасті з кінця 19 століття, і сьогодні переживає відродження, стаючи частиною національної ідентичності та приводом для святкування.

    В селі Слобода Небилівська проведено годину – екскурс «Українська хустка – символ вірності та любові»

 

    Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління. Хусткою українка закривала волосся на голові, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про велике волелюбство українок. Хустка як невід’ємний елемент одягу підкреслює його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріальний статус жінки, нагадує про її обов’язки.

    Українська хустка пов’язана з безліччю звичаїв та обрядів. Хустка вважалася оберегом – захищала волосся жінки від злого ока. Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав».

    Хустку використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку – тоді сімейне життя буде світлим.

 Урок народознавства 

«День української хустки: 

історія, традиції, картинки»

    До Всесвітнього дня української хустки в бібліотеці села Небилів був проведений урок народознавства «День української хустки: історія, традиції, картинки».

    Сьогодні ми помандруємо з вами в чарівний світ хустки, у далекий світ наших матусь, бабусь, прабабусь. Це про неї поет сказав:

На ній і гроно, і пелюстка,

І небо, і райдуга на ній…

Мов берегиня вроди хустка

Здавен у нашій стороні.

    Ми дізнаємося про розмаїття кольорів, візерунків та способів зав’язування хустки. Хустка - жіночий оберіг, який захищає від злого ока. За українською традицією, жінка мала щодня ходити з покритою головою. У східних слов’ян віддавна існував звичай: дівчина, яка виходила заміж, повинна була покривати голову хусткою, бо лише чоловік має право бачити її коси. Тому з’явитися перед сторонніми чоловіками з непокритою головою прирівнювалося до зради. Зірвати хустку з голови жінки означало колись тяжкий злочин. Винуватців карали великим штрафом. Також вірили, що простоволоса жінка може викликати неврожай, епідемії, хвороби.

    У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована на коліщатах скриня мала наповнюватися хустками. Їх дбайливо оберігали, ними хизувалися, приспівуючи:

Я не панна, я – господиня,

У мене хусток повна скриня!

    Українські хустки бувають різного кольору, з різними візерунками. Вишивалися хустки золотою, шовковою та срібною нитками.

    Діти під час уроку відгадували загадки про хустку, розказували приказки і прислів’я про хустку, зіграли у гру, хто краще одягне хустку, переглянули відео - фільм «Українська хустка – оберіг та символ».

    Ось і завершилося наше знайомство з хусткою, яка супроводжувала жінку від народження до смерті, прикрашала життя людини своїми розкішними химерними малюнками у радості і горі. Хустка – оберіг, пам'ять роду, святиня.  Сподіваємося, що ви не забудете  про що ми сьогодні розмовляли і розкажете своїм мамам, рідним, а згодом – своїм дітям.

    У бібліотеці була оформлена виставка - експозиція «Українська хустка – оберіг і символ українців».