Година - екскурс

«Українська хустка – 

символ вірності та любові»

    Українська хустка — це давній символ жіночності, оберіг та маркер соціального статусу, що супроводжувала жінку від народження до смерті, відіграючи важливу роль в обрядах, від весілля до поховання, покриваючи голову заміжніх жінок і відзначаючи їхній достаток різними тканинами та орнаментами. Історично з'явившись як убрус у Київській Русі, вона трансформувалася в різноманітні стилі, включаючи імпортні квітчасті з кінця 19 століття, і сьогодні переживає відродження, стаючи частиною національної ідентичності та приводом для святкування.

    В селі Слобода Небилівська проведено годину – екскурс «Українська хустка – символ вірності та любові»

 

    Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це невід’ємна частина української культурної спадщини. Споконвіку на українських землях хустка була не просто обов’язковим головним убором для заміжніх жінок, а й особливим сакральним предметом, реліквією, що передавалась із покоління в покоління. Хусткою українка закривала волосся на голові, але у неї завжди було відкрите обличчя. Це свідчить про велике волелюбство українок. Хустка як невід’ємний елемент одягу підкреслює його буденність чи святковість, інформує про родинний, матеріальний статус жінки, нагадує про її обов’язки.

    Українська хустка пов’язана з безліччю звичаїв та обрядів. Хустка вважалася оберегом – захищала волосся жінки від злого ока. Власноруч вишитою хусткою дівчина перев’язувала хлопця, що йшов до війська, щоб легким був його шлях і швидшою дорога додому. Якщо козак гинув, то саме цією вишитою хусткою під час поховання йому прикривали очі, «щоб орел очей не виймав».

    Хустку використовували під час заручин. Дівчина затикала її за пояс на знак згоди вийти заміж. Також нею перев’язували нареченого та сватів. Молодих вводили до хати та заводили за святковий стіл, використовуючи білу хустку – тоді сімейне життя буде світлим.