Пригорщі теплих слів

 У мій сад заблукала вже осінь,

 Під ногами холодна роса.

 Літо вітром у далеч відносить

 Посивіла русява коса.

    

Рясно ніжністю квітне калина,

 Хоч минуло життя молоде

 І любов незабудками синіми

 В моїм серці печально цвіте.

    Сьогодні ми вшановуємо те покоління, яке вистраждало під чорним крилом голодоморів, яке вистояло в кривавому пеклі Другої світової війни. Руками, розумом, силою і вмінням ветеранів відбудовувалась країна, та й тепер ці люди не стоять осторонь а в міру своїх сил і свого досвіду допомагають молодим творити майбутнє своєї держави. Не зачерствіли душі ветеранів від пережитих злигоднів, негараздів, не розгубили тепло своїх сердець на життєвих дорогах. Навпаки своєю душевною щедрістю вони є прикладом для молодих.

    Скільки бабусь і дідусів зараз допомагають бійцям української армії боронити свою землю, віддаючи невелику частину своєї мізерної пенсії, і велику частину своєї щедрої душі молячись за них, підтримуючи їх морально, допомагаючи своєю працею, хто як може.

    Тож сьогодні хочеться низенько вклонитися всім тим людям, які заслуговують на найвищу пошану і подяку і побажати міцного здоров'я і ще довгих-довгих років життя, нехай діти будуть для вас гордістю, а внуки радістю. І щоб всі вони були живі – здорові.

    Хай ваша золота осінь буде щасливою, а доля щедрою на великі й маленькі радощі на мир і добро.

Хвилююся,

Надіюся, —

Живу.

І добрий ранок,

День,

І добрий вечір.

Рожева радість

І блакитний сум

Мені тихенько

Нахиляють

Плечі.

Непросто все.

Сивіючи,

Іду

Я день за днем (І кожен з них єдиний).

...Десь поруч одуд

Пробує

Дуду-

...Як мало треба

Щастя

Для людини.

    В бібліотеці Слобода Небилівська проведено годину спілкування «Пригорщі теплих слів» (до Міжнародного дня людей похилого віку)