Літературна година

«Мов джерельна вода, рідна мова моя»

    27 жовтня – День української писемності та мови – свято рідної та найкращої мови у світі. Першим до нас приходить слово з колисковою материнською піснею. Тихою бабусиною казкою, доброю ласкою. Світ – мов казка. А слово – наче тендітний дотик, який прокладає зв’язок від покоління до покоління.

    Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день ушанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, з  іменем якого пов’язують започаткування писемної української мови.

    Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен. Древнє слово розцвітало в пам’ятках культури Русі-України, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

    Наша мова розвивалася, збагачувалася словами з інших мов і сама щедро ділилася власними надбаннями. З часом із розмовної стала  книжною, пройшовши довгий шлях перетворень.  Згадаймо твори Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка. Саме вони дали поштовх для розвитку літературного слова іншими митцями. Мова ставала гнучкішою, точнішою, співучою – мовою простих людей і непростих текстів. 

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує…

    В селі Слобода Небилівська проведено літературну годину «Мов джерельна вода, рідна мова моя», оформлено тематичну викладку.