Калейдоскоп професій

    Кожна людина має багато прагнень у житті. Одне з них – досягти успіху. Проте успіх ніколи не приходить сам по собі. Для цього треба докласти багато зусиль, праці. Один із шляхів досягнення успіху – правильний вибір професії. 

    В бібліотеці села Небилів було підготовлено віртуальну подорож  «Калейдоскоп професій».

    У житті кожної людини приходить той момент, коли необхідно прийняти для себе одне з найважливіших рішень – вибрати справу до душі за покликанням, тобто професію. Вибір професії недаремно називають другим народженням людини. Адже від того, наскільки правильно зроблено вибір професії, залежить суспільна цінність людини, і, нарешті, її радість і щастя.

    Вибір професії – дуже важлива справа. Розподіл професій на погані й хороші, цікаві й нецікаві, легкі й важкі – помилковий. Важливо те, як ставиться людина до своєї роботи. Але яку б професію ви не обрали, ким би не стали, пам'ятайте, головне – залишатися людиною у будь-якій життєвій ситуації.

 ХАЙ ПОЕЗІЯ ЛУНАЄ

 Поезія - це струни відчуттів,

 Це музика Вселенської любові, 

 Поезія - це скарб усіх віків, 

 Це діамант величиною в слово!

      Поезія - це не просто римовані рядки. Це діамант у слові, це найвища форма емоцій. 21 березня, весь світ святкував день, коли мова стає мистецтвом. Працівниками бібліотеки села Небилів організовано читання віршів поетів нашого краю.

    Поезія... Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Поетичне слово здатне проникати в таємниці людської душі, закликати людину мислити образами, допомагає спілкуванню, розширює кругозір. Це мистецтво, що вірує у правду і любов, радощі і страждання, зустрічі і розлуки, тому вона, поезія, живе й житиме, доки людське серце виповнюватимуть найтонші й найглибші почування. Вона житиме вічно.

    Це – чарівна скрипка в яку закохуються багато людей незважаючи на вік, професію, національність. У народі говорять: там де виростають квіти, усміхається земля. На українській землі зросли і уславили її прекрасні поети – цвіт українського народу і народ пишається ними. Було оформлено викладку літератури під назвою "Поезія – це завжди неповторність". Представлена література знайомить користувачів бібліотеки з  поетичними збірками українських поетів.

    Ми запрошуємо всіх охочих до нашої бібліотеки – вирушайте у світ поезії разом із нами!

Історичний екскурс

«Подвиг і трагедія України»

     Війна – це завжди трагедія. Але в цей страшний час з’являються й справжні герої, люди, які готові пожертвувати собою заради інших. Їхній подвиг надихає нас, є прикладом мужності та відваги. Протягом віків українці боролися за свою свободу. Від князівських часів до козацької доби, від визвольних змагань до сучасної війни – завжди знаходилися сміливці, готові віддати життя за свою землю.

    Історія України – це мозаїка героїчних битв, культурних злетів і трагічних поворотів, що формували націю впродовж тисячоліть. Від перших поселень давніх племен до сучасних викликів незалежності, ключові події відображають стійкість народу, який завжди боровся за свою ідентичність. Серед них – утворення Київської Русі, козацькі повстання, революції XX століття та нинішня боротьба за суверенітет, кожна з яких залишила глибокий слід у колективній пам’яті.

    Ці події не просто дати в календарі, а живі історії, наповнені драмою, як-от Хрещення Русі 988 року, що відкрило двері до християнської цивілізації, чи Голодомор 1932-1933 років, який став символом жорстокості тоталітарних режимів. Вони переплітаються з культурними трансформаціями, впливаючи на мову, традиції та світогляд українців, і продовжують еволюціонувати, як видно з подій 2022-2025 років, коли війна з росією тестує межі національної єдності.

    Розпад СРСР у 1991 році подарував незалежність: 24 серпня Акт проголошення незалежності схвалив референдум з 90% підтримкою. Перші роки були турбулентними – економічна криза, Чорнобильська катастрофа 1986 року досі отруювала землю, але Помаранчева революція 2004 року, з масовими протестами проти фальсифікацій, показала силу громадянського суспільства.

    Революція Гідності 2013-2014 років, спричинена відмовою від асоціації з ЄС, призвела до падіння режиму Януковича, але й до анексії Криму Росією та війни на Донбасі. Повномасштабне вторгнення 2022 року стало найтрагічнішою подією, з героїчною обороною Києва, Маріуполя та Херсона. Станом на 2025 рік, за даними Міністерства оборони України, конфлікт триває, з втратами по обидва боки, але Україна отримує міжнародну підтримку, як від НАТО і проводить реформи для ЄС.

    Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність: воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи, воїни Армії УНР та Галицької армії ЗУНР, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю.

    Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Нині добровольцем став увесь Український народ. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги. Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму. Шана і пам’ять – це найменше, чим можемо їм віддячити.

    Пам'ятаймо, герої не вмирають, вони живуть у наших серцях. Їхній приклад надихає нас на добрі справи, допомагає нам бути сильними і незламними. Але пам’ятаймо не лише про тих, хто відійшов у вічність. Пам’ятаймо і про тих, хто сьогодні боронить нашу землю. Наші захисники потребують нашої підтримки та  нашої допомоги. 

 Літературні читання 

«Душа і думи Кобзаря»

    В історії кожного народу,  серед її великих творців є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом для українського народу є Тарас Шевченко. Справедливо, що Великого Кобзаря вважають народним пророком. Адже не одне покоління українців формує свої світогляди спираючись на його твори. Славетний Кобзар мріяв бачити Україну вільною і незалежною, хотів справедливості та добробуту для нащадків.

  Тарас Григорович Шевченко народився ранньою весною, коли природа чекає леготу вітру, тепла сонця…

Щовесни, коли тануть сніги,

І на рясті просягає веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм  пам’ять Шевченка.

    До дня вшанування пам’яті великого Кобзаря в бібліотеці с. Небилів були проведені літературні читання «Душа і думи Кобзаря». Нині ці читання – особливі, тому що вони зі сльозами на очах, тому що  шевченківське слово в наш час вмить відродилося та засяяло по - новому: зі скорботою, трагедією, надією. Він - гордість українського народу, його слава. Ця людина знана в усіх куточках світу, а твори його відомі кожному серцю.

    Літературні читання було розпочато з вірша «Реве та стогне Дніпр широкий», який прочитала учениця 5 -А класу Мельник Ангеліна. Далі звучали вірші: «Думи мої, думи мої…»,  «І золотої  й дорогої»,  «Думка»,  «Сон», «Мені однаково, чи  буду…»,  «Тополя». Також були прочитані справжні шедеври української пейзажної лірики: "Садок вишневий коло хати”, "Зоре моя вечірняя”, "Тече вода з-під явора”, "Зацвіла в долині червона калина”, які читали учні Небилівського ліцею. На завершення прозвучав вірш «Заповіт», який прочитала завідуюча клубом Шляхтич Тетяна Михайлівна. Для учасників заходу була проведена вікторина «Чи знаєш ти Тараса?» 

    Він залишається серед нас, українців, і далі невмирущим як поет, як геній. Творами Шевченка зачитуються і дорослі, і діти. Адже вірші, з якими ми знайомимося змалку, залишаються в нашому серці на все життя. Українці шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу й завжди будуть пам'ятати його заповіти.

І мене в сім'ї великій ,

В сім'ї вольній, новій ,

Не забудьте пом'янути

Незлим , тихим словом.

    В бібліотеці оформлена викладка літератури, присвячена життю і творчості великого Кобзаря.

 Єднаймо душі словом Кобзаря

    Щороку в Україні відзначають Шевченківські дні 9 та 10 березня, які припадають на роковини народження та смерті Тараса Шевченка. Цього року відзначатимемо вже 212 річницю. Шевченківські дні - чудова нагода вшанувати Кобзаря, дізнатися більше про його життя та творчість, почути його, таку актуальну сьогодні поезію. Тарас Шевченко - апостол правди і свободи, нескорений борець за волю України. Сьогодні - у часи потрясінь та повномасштабної війни слова Шевченка як ніколи актуальні. В його рядках знаходимо силу, віру і наснагу.

    До цієї дати в бібліотеці села Слобода Небилівська пройшов зорепад читання «Єднаймо душі словом Кобзаря»

      

Благословенна та година 

Як народила Мати сина

І назвала його Тарасом.

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку скропив Тарас

Дрібними росами – сльозами.

У старій хатині

В кріпака колись

В тихий день весняний

Хлопчик народивсь

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас

Він не вчився в школі

Він ягнята пас.

    Шевченко – це Україна, Україна – Шевченко! Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Тарас Шевченко залишатиметься у пам’яті нащадків, бо є й буде Україна, і український народ, який пам’ятає його заповітні слова.

 Година роздумів

«Від 24 лютого і до сьогодення»

    Ранок 24 лютого 2022 року назавжди розділив життя мільйонів українців на «до» і «після».

    Сьогодні минає четвертий рік, як росія розпочала повномасштабний наступ на нашу святу Україну, минає четвертий рік нашого всенародного супротиву; боротьби  за кожен клаптик нашої землі, боротьби за волю, незалежність; боротьби за демократію, справедливість…

    До цієї дати в бібліотеці села Небилів пройшла година – роздум «Від 24 лютого і до сьогодення», оформлено викладку літератури.

    Боротьби за мир, за рідну домівку, родину, батьків і дітей; боротьби за спокій і тишу, за рожеві світанки, за Чорне море, за степи широкі, за Крим, за кожне спустошене і знищене село і місто… А головне – боротьби за найцінніше – за життя, мир і майбутнє.

    Війна не здолала українців, не злякала, не зломила, не знищила, не роз’єднала, а навпаки відродила силу, скріпила віру, надію воскресила, любов подвоїла, дух і волю загартувала. Так, сьогодні українці об'єднані як ніколи, бо покірно мовчати не вміють. Кожен українець на своєму фронті самовіддано воює за свою країну, як волонтер, журналіст, учитель і учень, лікар та будівельник, сапер і поліцейський, пекар і водій... Кожен і дорослий, і малий робить свій вклад у загальну святу справу, щоб наблизити перемогу.

    Ця війна уже забрала життя багатьох молодих українців. У багатьох домівках не дочекались чи то батька, чи то сина, чи то брата, чи то сусіда, чи просто знайомої людини.

    ПАМ’ЯТАЙМО наших односельчан, які віддали своє життя за свободу нашої України…

Згадаймо тих, кого забрали небеса,

Хто не повернеться ніколи вже додому,

Хто жив, радів, так щиро вірив в чудеса,

Та відійшов… Нема путі назад нікому…

   

   

                                   Експрес – інформація

         «Ти-скарб наш вічний, українська мово»

 

  Мова – краса спілкування.

  Мова – як сонце ясне.

  Мова – то предків надбання.

  Мова – багатство моє...                                                        

      21 лютого традиційно  відзначають Міжнародний день рідної мови. Щасливі ми що народилися і живемо на такій чудовій, прекрасній, чарівній, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки - тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово. Мова - генетичний код нації, засіб  творення національної культури.

    Українська мова є однією з найстаріших і найяскравіших мов за своєю виразністю та мелодійністю. У світі налічується близько 3-х тисяч мов. І серед них - ніби запашна квітка в чудовому букеті - українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом. У 1928 році у Парижі на Міжнародному конкурсі мов, українська мова зайняла третє місце після французької і перської.

    Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак і своїх панів. Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б'ється – ожива,

Як їх почує!...

    Яких тільки гонінь не зазнала наша мова за свою історію. Від Петра І і Катерини ІІ до Й.Сталіна і Л.Брежнєва видавались укази про заборону книгодрукування та викладання українською мовою, закривалися українські театри, скасовувалась українська преса, заборонялася українця дитяча книга.

    Наша мова - вистраждана, мордована, катована, але вона вистояла. Вона є і буде завжди. Ми - мирний народ, ми чужого не хочемо, але свого ніколи нікому не віддамо. Громадяни України і повинні поважати і любити нашу мову. Мова - то скарбниця нашого народу, бережімо її.