Літературний портрет

"Василь Стефаник – син покутського краю"

14 травня 2026 року Україна відзначає пам’ятну дату – 155-річчя з дня народження Василя Стефаника. У літературі він відомий як майстер психологічної новели, як засновник експресіоналізму в українській прозі. Громадська і політична діяльність Стефаника обумовлена тим, що він був послом від Галичини до Австрійського парламенту. 

Син Покутського краю, надзвичайно чутливий письменник увійшов в когорту літературних поцінувань як великий реаліст і новатор. Творча спадщина В. Стефаника має велике пізнавальне, ідейно-естетичне й історико -літературне значення. Він був новатором у літературі, творцем і неперевершеним майстром дуже стислої, драматичної за змістом і глибоко ліричної за звучанням соціально-психологічної новели. Стефаник започаткував в українській літературі експресіонізм, цей стиль передбачає зображення внутрішнього через зовнішнє, зацікавлення глибинними психологічними процесами. Черпаючи тематичний матеріал з добре знаного йому села, Стефаник не бачив суті своєї творчості в описах селянського побуту чи порушенні соціальних питань. Для нього головним в показі «мужицької розпуки» були не побутові й не політичні, а універсальні аспекти людського життя.

Творчість В. Стефаника поділяють на два періоди:

1) 1897-1901 рр., у які були опубліковані три збірки новел: «Синя книжечка» (1899), «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901). До виданої 1905 р. збірки «Моє слово» увійшли твори, написані раніше; 

2) 1916-1933 рр., коли з’явилися друком збірка «Земля» (1926), а також ювілейне видання «Твори» (1933), до якого ввійшла проза, раніше друкована на сторінках журналів.

В бібліотеці с. Небилів оформлено перегляд літератури, який розкриває різноманіття творів, що є у фонді нашої бібліотеки. Тут знайдуть для себе твори до душі різні вікові категорії. Приходьте та читайте.

Пройшли роки… Змінюються епохи, країна, нація… Та слово Стефаника і сьогодні ходить поміж людей і вічно ходитиме, бо воно дароване Богом.