Виставка – подорож: 

«Стежками рідного краю».

    Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилась, землі, на якій зросла. Щоб по справжньому любити рідний край, його слід добре знати, необхідно вивчати його історію, мову, культуру. У зв’язку з цим одним з пріоритетних напрямів патріотичного виховання молоді є краєзнавство.

    В даний час історія нашої Батьківщини переживає не кращі часи. Підростаюче покоління мало цікавиться історією та культурними пам’ятниками своєї малої Батьківщини. Саме зараз дуже важливо створювати умови для усвідомленого прагнення для вивчення рідного краю та виховання патріотизму у дітей.

Рідний край-до тебе душа рветься

Бо пройшло дитинство там моє.

Іноді мені навіть здається

Що моя частинка там живе.

Рідний край-тому і зветься рідним

Бо там все знайоме,все твоє.

Проживи своє життя ти гідно

І завжди борися за своє!

    Пропонуємо вашій увазі виставку - подорож: «Стежками рідного краю».

       Рожнятівщина розташована західній частині Івано - Франківської області, тут одночасно представлені  три зони: рівнинна, передгірська і гірська. Більше двох третин її території займають ліси та гори. Гірські масиви Рожнятівщини належать до Центральних Горган - найбільш заліснених і найменш освоєних гірських районів Українських Карпат, що робить їх привабливими для піших мандрівок туристів як в літній, так і в зимовий періоди.

    Наша подорож почнеться з літературно-меморіального музею Івана Вагилевича (с. Ясень)

    Музей відкрили в 1995 році в селі Ясень - на батьківщині видатного письменника, етнографа і просвітителя, члена «Руської трійці», яка в 1837 році видала альманах «Русалка Дністрова».

    Музей розташований у будинку, який колись належав родині письменника, біля якого в 1937 році було споруджено пам’ятник з написом: «Пробудителям Галицької землі отцям М. Шашкевичу, Я. Головацькому та І. Вагилевичеві в століття «Русалки Дністрової».

     Далі ми помандруємо стежками до Ангелівської домниці.

    Доменна піч в урочищі Ангелів - єдина в Україні пам’ятка старовинної культури виробництва ХІХ ст., що відносно добре збереглася до наших часів. Побудована вона в 1810 році за сприяння греко-католицького митрополита Антіна Ангеловича, звідси і походить назва поселення Ангелів.

    Домна розташована між селами Ясень та Гриньків. Основний орієнтир - підвісний дерев'яний міст, який місцеві жителі називають тросова лавка.

     Всі ми знаємо, що поблизу с. Гриньків знаходиться Пластовий табір-музей «Сокіл».

    Пластовий табір-музей «Сокіл» є найдавнішою оселею «Пласту», яка була освячена в 1926 році. З огляду на суспільну важливість табору, у 2009 р. «Сокіл» визнано пам’яткою культурної спадщини України. Щороку (до 1939 р.) тут відбувалися табори для юнацтва, які мали велике значення для національного виховання і фізичного гарту молоді під час польської окупації. В 1990 р. пластуни повернулися на «Сокіл».

    Ще одна відома пам’ятка архітектури  нашого краю, де ми зараз побуваємо - це «Кедрові палати» митрополита Андрея Шептицького (біля с. Осмолода)

    Біля Осмолоди, в урочищі Підлюте, міститься резиденція митрополита Андрея Шептицького із цілющими мінеральними джерелами. Митрополит Андрей Шептицький спорудив тут  «Кедрові палати». У 1930-ті роки біля численних мінеральних джерел збудували купелі, у яких могли оздоровлюватися не тільки служителі церкви, а й усі охочі.

    Сподіваюся ця мандрівка була для вас цікавою. За браком часу ми відвідали лише деякі місця, які є надбанням наших нащадків. Ми проїжджали повз пам’ятний знак 100-річчя початку української еміграції до Канади (с. Небилів), Хрест святої тверезості (с. Ясень), архітектурну пам’ятку ХVІІ ст. церкву святого Миколая Чудотворця (с. Сливки). Якщо поїхати далі, можна завітати в один з найстаріших монастирів у нашій області – Святоандріївський скит в урочищі Лужки (біля с. Осмолода).

    З цими та іншими пам’ятками історії ви можете ознайомитися ближче,  поїхавши в реальну подорож стежками нашого краю.

    Тільки в рідному краю людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Тому і присвячено цій темі так багато людської творчості: віршів, пісень, картин, оповідань, витворів колишньої і сучасної архітектури. І ця криниця ніколи не висохне, доки й існуватиме людство, адже людська душа не знає спокою, вона діяльна, жива, сповнена любов’ю і відданістю до рідної землі. Це велике і дуже сильне почуття, яке живить людину, не дає їй збайдужіти, робить активною і сильною.

В бібліотеці була оформлена викладка літератури: «Стежками рідного краю»