Літературна година:

«Поезії, обпалені війною»

Коли закінчиться війна,

 Я нишком стану на коліна

  І, сльози випивши до дна,

  До Бога вимовлю уклінно.

 Коли закінчиться війна

 І щезне миршаве й вороже,  

Я просто вигляну з вікна

І крикну: «Вдячна тобі, Боже!»

    21 березня по всьому світу володарі рими, їх музи і шанувальники відзначають День поезії. Починаючи з 2022 року цей день ми зустрічаємо в час війни. До цієї дати в бібліотеці села Небилів була проведена літературна година: «Поезії, обпалені війною».

    Кожна війна має свою інтерпретацію і кількість жертв.  Вона закінчиться, тільки залежить, скільки людей мають заплатити своїм життям заради миру. І кожна війна народжує своїх поетів і письменників. Війна в Україні змусила багатьох українців акумулювати свій біль від пережитого у віршах. Лірику створену українцями в XXIстолітті називають Поезією Вільних.

    Завдяки поезії можна як найкраще розповісти світу, що сьогодні відбувається в Україні. Багато поетів від знаменитих метрів до початківців присвятили свої вірші темі війни. Вірші української поетеси Ліни Костенко, як ніколи надихають. «Ми не маємо права на поразку,» - нагадує нам поетеса.

У нас вже підриваються на мінах.

В полях по обрій брухту і броні.

У нас стрічають люди на колінах

своїх убитих хлопців на війні.

Росли, росли - і виросли хлоп’ята.

Чиїсь кохані і чиїсь сини.

Щоб Україна не була розп’ята,

пішли боротись, — хто ж, як не вони?!

Господь їм сил подвоїв і потроїв.

Здолали все, подужали заброд.

Так виникає нація героїв.

Так постає з населення народ.

    Винаходять нову зброю, поети також знаходять нові слова, рядки, вірші, щоб розповісти про ці події… Юні користувачі нашої бібліотеки читала вірші наших поетів, присвячені війни. Були прочитані поезії Аліни Войтенко «На моїй землі війна», Богдани  Пілецької «Просим миру», Наталії Данилюк «Цей хлопець», Лесі Геник «Не дощ», Любомира Михайліва «Герої не вмирають», Михайла Батога «На вістрі кулі».

    Будь – яка війна не триває довічно. Рано чи пізно мир прийде і в Україну. Прийде з перемогою. Дорогі наші захисники! Повертайтесь живими до дому, де з нетерпінням вас ждуть ваші рідні та знайомі. Тож Слава Україні! Героям Слава!

Ще вродить жито. Визріє овес,

Ще буде мир. Здобутий в перемогах.

І тільки душі до святих небес,

Полинуть птахом до самого Бога…

Ще будуть квіти, бджоли і нектар.

Нап’ються пуп’янки  живильної водиці.

І тільки кров, пролита на вівтар,

Розквітне маком в золотій пшениці…

    В Бібліотеці була оформлена викладка літератури: «Війна і поезія».

 Година поезії 

«Поезія – ти сила чарівна»

    Всесвітній день поезії – свято, яке відзначається щороку в день весняного рівнодення – 21 березня. Встановлено 1990 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. В Україні відзначається з 2004 року.

    Сьогодні у бібліотеці Слобода Небилівська на поетичному святі, присутні  ознайомилися з творчістю місцевих поетів – Степана Осадчука та Богдана Миндюка. Їхня творчість дарує тепло серця, добрий настрій, доносить до нас красу і велич рідного краю.

    Писав Степан Іванович на різні теми, присвятив він рядки і нашому рідному селу:

Слобідко моя барвінкова,

Духовний ти мій оберіг.

Перлина моєї любові,

Яку я у серці зберіг…

    Першим літературним доробком Богдана Миндюка був вірш  «Осінь»

Закінчилось тепле літо,-

Пада лист останній.

Уже скоро треба, друже,

Брати в руки сани.

      У народі кажуть, що поезія – це музика душі, це – крила, які піднімають у небо. А коли душа не байдужа до світу, то неодмінно хочеться поділитись своїми думками і почуттями. Саме такими крилами, які підіймають у небо і обдарував Господь наших земляків Степана Осадчука та Богдана Миндюка.

     Твори місцевих поетів ви можете знайти на ілюстровані викладці літератури « Поети – наші земляки», яка оформлена в приміщенні нашої бібліотеки. І нехай крила поезії несуть вас у світ духовного збагачення, краси та мудрості. 

 Екскурс до бібліотеки

«Подорож у книжковий світ»

    Сьогодні до бібліотеки села Слобода Небилівська завітали учні 1-го класу місцевої школи, які в майбутньому, сподіваємось, стануть читачами нашої бібліотеки.

    Перше знайомство з бібліотекою перетворилось на справжнє свято. Маленькі відвідувачі жваво цікавились книжками та журналами, слухали розповідь бібліотекаря про книги. Кожна книга це результат праці великого колективу і її треба берегти, щоб вона жила довго – довго, щоб могли прочитати багато дітей. У кожної книги є своя точна адреса «кімната» і навіть місце. Коли книга іде в гості до читачів, місце її вільне. Повернувшись «додому» - в бібліотеку, вона знову стає на своє місце

    Дорогі діти, від сьогодні ви вже стали користувачами нашої бібліотеки, тож читайте цікаві книжечки, відвідуйте бібліотеку із задоволенням. Хочу побажати вам все життя не розлучатися з добрим другом - книгою.

 Літературне досьє 

«Відчути на дотик епоху»

 

  13 березня 2025 року виповнюється                       65 років Юрію Андруховичу —              письменнику, якого  жартом називають  "патріархом української літератури".

  

       

    Поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Колишній віце-президент Асоціації українських письменників. Народився 13 березня 1960 р. в Станіславі (нині Івано-Франківськ), Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії івано-франківського часопису "Перевал" (1991-1995). Був співредактором часопису "Четвер" (1991 - 1996).

    Наприкінці 1980-х відомий як активний діяч щойно створеного Народного Руху України.

    З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985), «Середмістя» (1989), «Екзотичні птахи і рослини» (1991), «Пісні для Мертвого півня» (2004), романів: «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993), «Перверзія» (1996), «Дванадцять обручів» (2003), «Таємниця. Замість роману» (2007), книг есеїв: «Дезорієнтація на місцевості» (1999), «Диявол ховається в сирі» (2006), «Тут похований Фантомас» (2015).

    Лауреат літературної премії «Благовіст» (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 2006).

    Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході.

    Твори Андруховича перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США (окремими книжками), Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусі, Литві, Словаччині (окремими публікаціями).

    Серед ряду літературних нагород - Премія ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбург, Німеччина) за 2000р.

 Літературна година

«Шевченко - великий провісник долі України»

    Щороку відзначають українці річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. В приміщенні бібліотеки села Слобода Небилівська пройшла літературна година, присутні зачитали твори великого Кобзаря.

     Тарас Шевченко для кожного свідомого українця – не просто народний поет, талановитий митець, а й національний пророк, апостол правди і свободи, нескорений борець за волю України заступник знедолених, провидець, великий патріот. І хоч минуло вже саме цими днями 211 рік від дня його появи на світ, але значущість цієї постаті та його слів абсолютно не зменшилася.

    Він пройшов крізь серця мільйонів, піднявся до вершини всенародної слави і заслужив всесвітню вдячність та визнання. 

    Як досяг, чим завоював цю славу Шевченко – СЛОВОМ. 

    Він відчував у собі велику місію  - розкрити світові волелюбну душу рідного народу, його високу думу.

    Поет пов’язав  свою долю з долею України, і він перший виступив зі своїм полум’яним словом на її захист від поневолювачів, закликав до боротьби, залишив своїм «живим і ненародженим землякам» важливі дороговкази.

     Дорого заплатив співець за могутнє слово правди: на десять років закували його царські сатрапи. Але ні каземати, ні солдатська муштра, ні відірваність від рідного дому не вбили в ньому волі до боротьби.

    Його ім'я стало символом України. Його називають провісником нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу, тому й залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова він підніс на найвищу височінь.

  Оформлена літературна викладка – персоналія «Велич Тарасового слова», на якій представлено твори письменника, біографічні видання, пов’язані з життям і творчістю.

 Година спілкування:

«Батько Тарас - дітям України»

    Сьогодні, 9 березня 2025 року ми відзначаємо 211-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка, українського письменника, класика української літератури, художника, академіка Імператорської академії мистецтв, національного героя.

    Кожен великий народ має свої знакові постаті. Такою постаттю для нас українців є Тарас Григорович Шевченко. Він був і залишається справжнім митцем, людиною незвичайної долі і неймовірного таланту, що здобула світову славу.

 Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду:

Кожний вірш свій і поему

він присвячував народу.

Ось чому в сім'ї великій,

у цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

як безсмертний наш сучасник.

    До цієї дати в бібліотеці с. Небилів разом з клубом була проведена година спілкування: «Батько Тарас – дітям України» Юні читачі нашої бібліотеки протягом цієї години читали вірші Шевченка, написані для дітей, відповідали на питання вікторини, яка була присвячена життю і творчості поета, подивилися відео фільм: «Тарас Шевченко: цікаві факти».

  Т. Шевченко вчора, сьогодні і завтра залишається у серцях українців прикладом любові до свого народу, Батьківщини. Він учить малих і дорослих вивчати історію рідного краю, шанувати героїв, завжди бути готовими до боротьби за щасливе майбутнє, за справедливість, за честь України - матері.

І на оновленій землі

Врага не буде супостата,

А буде син і буде мати.

І будуть люди на землі!

    В бібліотеці була оформлена книжково -  ілюстративна поличка:  «Тарас Григорович Шевченко – великий народний поет і художник» 

 Творець гімну України

( до 210-річниці від дня народження М. Вербицького)

 

Головні факти з життя Михайла Вербицького

• Народився у селищі Явірник-Руський біля Перемишля (Польща) в сім’ї греко - католицького священника.

• Коли йому було десять років - залишився без батька. Після цього матір відмовилася від опіки над сином, тому Михайла виховував родич - перемиський єпископ Іван Снігурський. Саме він започаткував музичну школу при перемишльській катедрі греко-католицької церкви, де вчився і Вербицький.

• Навчався музики в Алоїза Нанке, Франтішека Лоренца.

• У 1829 році вперше виступив на урочистому богослужінні в складі хору Перемишльської єпархії.

• Михайло Вербицький навчався у Львівській духовній семінарії, яку тричі намагався закінчити. Перші два рази його виключили з навчального закладу, а третій раз він сам пішов, адже мав піти працювати, щоб утримувати сім’ю.

• Ще під час навчання у Львівській духовній семінарії композитор добре оволодів грою на гітари. Саме він створив перший український посібник гри на цьому інструменті.

• У 1950-му році його висвятили на священика.

• Композитор був двічі одружений. Першою його жінкою була Барбара Сенер, яка після року шлюбу померла. Друга жінка Вербицького також померла завчасно. Після цих шлюбів у нього залишилися два сини: Іван та Андрій.

• У 1850-му році отримав свою першу парафію у селищі Завадів Яворівського району Львівської області. Там він мешкав до 1852-го року.

• З 1853 по 1856 рік служив у селищі Стрілки Старосамбірського району (Львівщина).

• У 1856-му році став парохом у селі Млини на Яворівщині, де мав досить скромні умови для життя. Там він прослужив чотирнадцять років та жив до смерті.

• Вербицький також навчав музики. Серед його учнів були такі композитори, як-от: Порфирій Бажанський та Віктор Матюк.

• Помер 7 грудня 1870 році від раку. Тоді йому було п’ятдесят п’ять років. Похований у селі Млини.

    Коли саме Михайло Вербицький створив музику до гімну України - досі не відомо. Оскільки немає точної дати, яку б подали науковці. Водночас 15 січня 1863 року у львівському часописі «Мета» вперше на Галичині надрукували текст «Ще не вмерла Україна» Павла Чубинського. Згодом Михайло Вербицький дізнався про цей текст та написав до нього мелодію. Так, у 1865 році пісню «Ще не вмерла Україна» надрукували разом з нотами.

    10 березня 1865 року в Перемишлі її вперше виконали на події, яка була присвячена пам’яті Тараса Шевченка. Тоді її заспівали на закінчення концерту під диригуванням Анатоля Вахнянина. Після цього композиція стала популярною серед молоді та представників інтелігенції на Галичині.

    У жовтні 1910 року пісню «Ще не вмерла Україна» у кельнському відділенні «Грамофону» записали на платівку. Тоді її виконав український оперний співак Модест Менцинський. А в 1917-1920 роках композиція стала одним із державних гімнів Української Народної Республіки (УНР).

    Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року «Ще не вмерла Україна» заспівали просто в залі Верховної Ради. Офіційна музична редакція гімну ухвалена 15 січня 1992 року, а текст затверджено законом України «Про Державний гімн України» 6 березня 2003 року.

 БАРВИСТЕ СУЗІР’Я УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ

                                            Щоб підготувати людину духовно 

                                            до самостійного життя, 

                                            треба ввести її в світ книжки.

                                                                        В.О. Сухомлинський.

    28 лютого в бібліотеці села Небилів оформлено викладку сучасної літератури «Барвисте сузір’я українських письменників» 

    Тут представлені книги різних жанрів; романи та детективи, фантастика. Отож, кожен з відвідувачів бібліотеки мав нагоду дізнатися про літературні новинки, познайомитися з сучасними авторами, по-справжньому насолодитися спілкуванням та підібрати для себе найцікавішу літературу.

    До уваги користувачів представлено нові, яскраві, пізнавальні книги. Читачі із задоволенням знайомились із новинками та активно долучались до читання книг.

    Бібліотекарі розповідали про новинки та їх авторів, рекомендували літературу за уподобаннями користувачів.

    Запрошуємо всіх до бібліотеки. Сподіваємося, що ви знайдете для себе багато цікавої літератури, яка вам сподобається і принесе задоволення при читанні.