Фотовернісаж: 

«Фотографія з улюбленою книгою»

    Протягом року в бібліотеці с. Небилів проходив  фотовернісаж: «Фотографія з улюбленою книгою»

    Які книги не залишили нас байдужими? Книжок на світі незліченна кількість, навіть у нашій бібліотеці їх дуже багато. Читати, не перечитати! Хтось полюбляє закручені детективи, трилери, хтось психологічні романи, історичні романи, хтось вічну класику, а хтось неймовірні романи про кохання чи розповіді про життя. Діти ж надають перевагу карколомним пригодам, детективам, та фантастиці. Для малюків книги з казковими історіями - це цілий світ, де їм чарівно всміхаються казкові принцеси, грізно позирають велетні, махають руками прибульці, з цікавістю поглядають дивовижні створіння, де панує магія, чари, щира дружба та доброта.

    І ось ми запропонували своїм читачам сфотографуватися з своєю улюбленою книгою. Ці  дні були особливими, бо ж кожен читач з любов’ю та радістю згадував свою першу книгу, чи першу улюблену книгу, чи другу улюблену книгу, а чи десяту найулюбленішу книгу. Улюблена книга - та, до якої звертаєшся, коли радісно, сумно, страшно і незрозуміло. Вона допомагає подолати складні ситуації, відкрити шлях до змін та просто помріяти.

Отож, вкрай необхідно читати, і читати настільки цікаве, щоб зрозуміти - читання - щонайкраща розвага на світі. Дуже вірно сказав хтось, що книга ніколи не зрадить і не залишить тебе. Книга - це і мудрий учитель, і щирий друг. У книгах ми знаходимо відповіді на багато питань, що хвилюють нас у житті. Ще багато красивих і високих слів можна сказати про книги і їхню роль у житті людини.

    Протягом року у бібліотеці наші відвідувачі, великі та маленькі читачі, охоче згадували свої улюблені особливі книги.

    Ось яка неочікувана, розмаїта і напрочуд цікава фотосесія у нас вийшла.

 Година застереження

« Шкідливі звички: міражі і дійсність»

    1 грудня уся світова спільнота відзначає Всесвітній день боротьби зі СНІДом.

    День започатковано у 1988 році, він покликаний підвищити поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу та привернути увагу суспільства до порушень прав і свобод людини, які мають ВІЛ-статус.

    Україна залишається регіоном із високим рівнем поширення ВІЛ-інфекції. Вона знаходиться на другому місці у Східній Європі за кількістю людей, які живуть з ВІЛ.

    Щодня діагноз «ВІЛ» отримують майже 60 українців та помирає від СНІДу 7 людей.

    ВІЛ - це вірус імунодефіциту людини. Він вражає і поступово знищує клітини імунної системи людини, які захищають організм від інфекцій. ВІЛ призводить до розвитку СНІДу впродовж 8-10 років.

При належному лікуванні цей процес може бути значно довшим.

    СНІД - синдром набутого імунодефіциту. Від моменту зараження ВІЛ до вираження симптомів СНІДу може минути понад 10 років. Виявити інфікування може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ. При негативному статусі слід пам’ятати  про «період вікна» — час із моменту інфікування до можливості виявити вірус становить 3-6 місяців. Тому лікарі рекомендують зробити повторний аналіз через 3 і 6 місяців після можливого зараження.

    Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів може бути як коротким – 4-5 тижнів, так і дуже довгим – декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи людини.

Вірус передається:

• статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);

• парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений, нестерильний медичний інструмент);

• від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).

ВІЛ-інфекція не передається:

• через рукостискання;

• обійми;

• кашель або чхання;

• при використанні загального телефону;

• при відвідинах хворого в лікарні;

• через укуси комах;

• при користуванні загальним туалетом;

• через їжу і посуд при сумісному помешканні;

• при купанні в басейні, лазні або ванні;

• через білизну і одяг.

Що робити, щоб уникнути інфікування ВІЛ-інфекцією:

• уникати випадкових статевих зв'язків;

• утримуватись від вживання наркотичних речовин якщо людина є споживачем ін’єкційних наркотиків;

• не користуватися спільними засобами гігієни (леза, щітки, манікюрні набори тощо);

• для нанесення татуювання та манікюру мати індивідуальний або одноразовий інструментарій;

• вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якомога раніше звернуться в жіночу консультацію для проведення профілактичного лікування;

• для ВІЛ-позитивної матері, щоб запобігти інфікуванню дитини, необхідно відмовитись від грудного вигодовування.

    Важливо розуміти, що сьогодні ВІЛ — це не вирок: люди з вірусом імунодефіциту можуть вести звичайне життя, працювати, народжувати, подорожувати за умови своєчасного вживання ліків. Разом з тим суспільство має з особливою підтримкою та толерантністю ставитися до ВІЛ-позитивних людей, аби вони не почувалися самотніми в боротьбі з недугою.