четвер, 21 березня 2024 р.

 21 березня – Всесвітній день поезії

Поезія-слово! Поезія-пісня! 

Поезія-вільна душа!

Поезія – це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія – це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!


    Відродження, розквіт усього живого відбувається саме навесні. Весняне сонечко засвітило, пробиваються перші пагінці свіжої зелені…. Ранкова роса….  Краплини дощу на сонці,  перше кохання. Все це викликає у нас захоплення  і незвичні почуття. Так і поезія пробуджує людину, бо поезія – це життя, а воно розквітає весною, а для романтичних і обдарованих людей – це  стимул для написання поетичних творів, саме тому 21 березня в Україні святкують  Всесвітній день поезії.

    Поезія - це найважливіше культурне явище, що передає внутрішнє прагнення людини жити разом  з іншими, це головний засіб самоствердження особистості в творчості.

    Мистецтво поетичного слова допомагає формувати і збагачувати внутрішній світ людини, позитивно впливає на її свідомість та підсвідомість, розвиває інтелект, творчі здібності, естетичний смак.

    Поезія – це  чарівна  скрипка,  в  яку  закохуються  багато  людей.  Незважаючи  на  вік,  професію,  національність. Сила слова безмежна...




 Літературний вернісаж

«О світ поезії, любов моя й тривога»

Поезія – це той дзвінкий струмок,

Що витікає з надр душі твоєї,

Це мрії у тлумаченні думок,

Що з вірою вселяються в надію!

Поезія – це струни відчуттів,

Це музика Вселенської любові,

Поезія – це скарб усіх віків,

Це діамант величиною в слово!

                                                         Ігор Федчишин

    Серед кращих винаходів людства поезія займає почесне місце. Скільки століть люди намагаються розумом пояснити чудо поезії.

     Поезія - це зібрані плоди на островах підсвідомості, привезені часом з теплих, часом з холодних країв. Це своєрідна музика, кожна нота якої - частина твого життя. Часто поезія - це сповідь, молитва, порада. Так, чи інакше, крик або шепіт душі, це така собі містика, бо автор відчуває певний зв'язок із надприродним, божественним.

    З любителями поезії в приміщенні бібліотеки села Слобода Небилівська відбувся літературний вернісаж «О світ поезії, любов моя й тривога»

    Поезія... Вона і втішить, і пригорне, і приголубить. Поетичне слово здатне проникати в таємниці людської душі, закликати людину мислити образами, допомагає спілкуванню, розширює кругозір.

    Найкращим визначенням поезії є слова Ліни Костенко: «Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі». З цим важко посперечатися. Цінність поезії в тому, що кожен читач знаходить тут щось своє. Вона входить в наше життя з дитинства і залишаться з нами до кінця.

    Поети - люди, багаті душею. Вони здатні до вияву сильних емоцій, їм властиве почуття прекрасного. Це спонукає їх до вияву подяки Творцеві за життя, розмаїття природи  у поетичній формі.

    Щоб поринути в чарівний світ поезії – світ, де, розправляючи душу, як крильця метелика, ми прагнемо запам’ятати сьогоднішні та згадати пережиті миттєвості у нашому житті.










вівторок, 19 березня 2024 р.

 Історичний дайджест

«Іван Мазепа – Славетний Гетьман України»

                                   Любив Вкраїну він душею

                                                  І зрадником не був для неї…

                                                  Він серцем біль народу чув…

В. Сосюра

    З нагоди 385-ї річниці з дня народження бібліотека та клуб села Слобода Небилівська провели історичний дайджест «Іван Мазепа – Славетний Гетьман України».

    МАЗЕПА ІВАН СТЕПАНОВИЧ – гетьман України (1687-1709 рр.); видатний державнополітичний і культурний діяч кінця XVII – поч. XVIII ст. Народився 20 березня 1639 р. у с. Мазепинці (нині Білоцерківський район Київської області). Належав до родини відомої правобережної української шляхти. Початкову освіту отримав у школі Київського братства, згодом закінчив Києво-Могилянський колегіум та Єзуїтську колегію у Варшаві. Протягом трьох років навчався у Німеччині, Італії, Франції та Голландії, де здобув блискучу європейську освіту, досвід європейського політичного та культурного життя. Знав кілька іноземних мов. Формування національно-політичних переконань І.Мазепи відбувалося під час служби при гетьманах П.Дорошенкові та І.Самойловичеві, які мали програми відродження самостійної і соборної української держави.

     І.Мазепа був першим українським гетьманом, який незмінно тримав гетьманську булаву протягом майже 22 років (8081 днів). Цей період характеризувався економічним розвитком України-Гетьманщини, стабілізацією соціальної ситуації, піднесенням церковно-релігійного життя та культури.

    Іван Степанович Мазепа є однією з найяскравіших, найвидатніших і найсуперечливіших постатей української історії. Завдяки своїм природним здібностям, здобутій освіті, військовому вишколу гетьман Іван Мазепа став великим державотворцем, полководцем, дипломатом і культурним діячем, який створив нову ранньомодерну Україну. Його образ посідає таке ж вагоме місце і в художній літературі, живописі, музиці.

    Іван Мазепа чесно і послідовно йшов по шляху створення незалежної держави, виконавши свій обов’язок перед народом і Україною. 






 Історичний портрет 

«Легенди і правда про Мазепу»

● Мазепа — виходець зі шляхетного роду Мазеп-Колединських, мав благородне походження. Його родина мешкала на Київщині.

● На формування характеру майбутнього гетьмана вплинули соціально-політичні події, які вирували в ті часи. Так, дитинство Мазепи припало на час гетьманування Богдана Хмельницького. Батько Івана, Степан Мазепа, довгий час був білоцерківським отаманом.

● За переказами сучасників, у юні роки Мазепа мав неймовірну вроду, яка дісталась йому від матері. У майбутнього гетьмана закохувалися дівчата та молоді жінки. 

● У характері Івана Мазепи поєднувалися нетипові речі — прагматизм та романтичне мислення, гострий розум та певна поетичність. З юних років, він був всебічно розвиненою людиною, а також дуже ерудованим.

● Мазепа захоплювався філософією та історією, любив давньогрецьких поетів. Отаманського сина часто можна було побачити з томом Сократа на колінах.

● Гетьман здобув ґрунтовну освіту. Спочатку, він навчався в Києво-Могилянській академії, згодом — вивчав військову справу в Голландії та філософію у Франції.

● Гарних манер, уміння вести світську бесіду та переговори юний Мазепа навчився при дворі польського короля Яна ІІ Казимира.

● «Переломний момент» у житті Івана — це вступ на службу до Петра Дорошенка (1669 р.). Дорошенко довіряв Мазепі, доручав йому важливі дипломатичні завдання, цінував гострий розум майбутнього гетьмана.

● Булаву гетьмана Лівобережної України Мазепа отримав в 1687-му, після чергової змови генеральської старшини. Головною метою, на цьому етапі, для новообраного гетьмана стало об’єднання Лівобережжя, Правобережжя та Запоріжжя.

● Мазепа був релігійною людиною, а також ревним заступником православ’я. Надавав кошти на будівництво церков, але, окрім того, підтримував розвиток освіти. Саме в часи гетьманування Мазепи Києво-Могилянська колегія стала академією.

● Гетьман прагнув до монархічної одноосібної влади, додержувався досить жорстких методів правління. Також саме Мазепа відмовився від політичної орієнтації на Річ Посполиту.

● Мазепа — не лише вправний політик, а і громадський діяч. За його гетьманування відбувся чималий розвиток усіх галузей української культури, освіти, мистецтва та літератури.

● Спочатку, Іван Мазепа побудував дипломатичні стосунки з російським царем. Останній, упродовж довгого часу, ставився до українського гетьмана дуже прихильно. Коли ж взаємини з Москвою погіршилися, Мазепа почав шукати іншого патрона. Так утворився союз зі Швецією.  

    До 385-річчя з дня народження Івана Мазепи в бібліотеці села Небилів оформлено книжкову викладку літератури, на якій представлено матеріали про життєвий шлях, громадсько-політичну та державотворчу діяльність гетьмана.




неділя, 10 березня 2024 р.

 Шевченківські читання

 «Шевченкова слава – слава України»


   У день ясний, у день весняний

   Коли пробуджується від зими усе живе,

   Подарував Господь нам сина України

    І батька українців – Тараса.


    

    9 березня особлива дата для українців – День народження Тараса Григоровича Шевченка. Його називають нашим пророком, Великим Кобзарем і українським генієм. Шевченко був відомий і боротьбою за визволення українського народу.

    Пройшло 210 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне. Творчість Шевченка – багатогранна, як і його талант. Шевченко Т.Г. був різнобічно обдарованим митцем, ліриком, творцем епічних поем, видатним драматургом. Літературна спадщина Тараса Шевченка, центральну роль в якій відіграє збірка поетичних творів «Кобзар», за правом вважається основою української літератури. «Заповіт» Великого Кобзаря перекладено більш ніж 100 мовами світу.

    З нагоди дня народження Т. Г.Шевченка у  бібліотеці села Небилів з юними користувачами були проведені шевченківські читання: «Шевченкова слава – слава України». Звучали поезії: «Заповіт», «Садок вишневий коло хати», «Мені тринадцятий минало», «Думка», «Тополя», «І золотої й дорогої…», «Реве та стогне Дніпр широкий…» та інші. Також діти читали вірші присвячені нашому Кобзареві.

У цей важкий для України час,

Коли ми знов повстали за свободу,

В душі у нас заговорив Тарас

Своїм кобзарським і пророчим словом.

Страждала і страждає Україна

Та слово Кобзаря всіх підійма,

І додає нам українцям сили

Боротись за красиве і щасливе майбуття.

    Сьогодні, відзначаючи 210-річницю від дня народження Тараса Шевченка, ми вклоняємось перед Великим Кобзарем, який своїм життям, своєю наскрізною українською вдачею, своїм безсмертним словом – є прикладом невтомного борця за волю, правду, мир та єднання.

Він був як полум'я. Його рядки -

Дзвінкі і небезпечні, наче криця,

Переживуть і жито, і пшеницю,

І хліб, і сіль, і війни, і віки.

    В бібліотеці була оформлена книжково - ілюстративна  викладка літератури.




четвер, 7 березня 2024 р.

 Літературна година

«Шевченкові твори - його душа і серце»

    До 210-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка в селі Слобода Небилівська  проведена літературна година з пошановувачами творчості поета.

    Щороку на початку березня Україна вшановує свого геніального поета, якого називають Великим Кобзарем.

    Ім'я Т.Г. Шевченка невіддільно пов’язано з  Україною. Україна – це  Шевченко, Шевченко – це Україна.  У ньому наша  історія, наша мрія, наша надія. Шевченко був справжнім народним співцем, з дитинства знав і любив простий український народ, знав його страждання, тому що сам їх пережив.

    Він був звичайною людиною, але викував у нещастях свій характер і несвідомо обрав власну долю. Його долею було стати людиною епохи нашої вітчизни, ідеї й заповіді якої будуть жити доти, поки не зникне та людська нескореність і жага до свободи.

    Тарас Шевченко прожив 47 років: з них пробув 24 роки в кріпацтві, 10 – на засланні, а решту – під наглядом жандармів. Загалом на Батьківщині він був нечастим гостем... Але де б він не перебував – він завжди залишався сином своєї землі, пам'ятав її і сумував за нею, як за матір'ю. Саме тому Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним любов'ю і тугою. Саме такою, далекою та недоступною, постає образ України у вірші "Думи мої думи…".

    Вірші Тараса Григоровича Шевченка – це невичерпне джерело мудрості. Написані понад століття тому – поезії Шевченка актуальні й досі. Поезію Тараса Григоровича Шевченка повинен знати кожен, адже "Кобзар" – це друга Біблія для українців. Розгортаєш, і: "Ну що б, здавалося слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б'ється – ожива, як їх почуєш…". І слова Шевченка – справді особливі, зокрема тим, що актуальні й досі.

    Ім’я великого Кобзаря ми часто згадуємо і будемо згадувати, він подарував нам безцінний скарб – чудові твори, в яких струменить любов до України та турбота про її майбутнє.

    Т.Г. Шевченко – це вічний вогонь, що ніколи не згасне в серцях нашого народу. Його творчість – це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди берегти у своєму серці, той вогник любові до Вітчизни, який запалив поет своїми безсмертними творами.

    В бібліотеці оформлено викладку літератури, де представлені твори поета, матеріали і спогади про його життя і творчість.