30 вересня Всеукраїнський День бібліотек! 

     Є багато див на Землі, створених природою і зроблених людиною. Та чи не найбільше диво з див – книга. У ній весь неосяжний світ. Тому зовсім не випадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування (1998) Президент України своїм указом проголосив 30 вересня Всеукраїнським днем бібліотек, відзначення якого свідчить про глибоку повагу народу до скарбниць духовних надбань людства, зібрання інтелектуальних і культурних цінностей української нації, підкреслює історичну роль друкованого слова в житті суспільства.

    Саме бібліотеки є тими місцями, де кожен може розвивати себе та свою особисту незалежність. Саме бібліотеки є надійними партнерами місцевої влади у розвитку незалежності громад. Саме бібліотеки є ефективним інструментом у реалізації державної політики, яка безпосередньо впливає на відстоювання та збереження незалежності держави.

    Бібліотека – це книжковий храм, джерело ідей і скарбниця думок, що прокладають стежки у майбутнє. Храм збереження часу нашої історії.

    У цей день  сердечно вітаємо Вас із святом, бажаємо нових творчих досягнень, міцного здоров’я, особистого щастя Вам і Вашим родинам!

 Година пам’яті 

«Бабин Яр:без права на забуття»

    Кожного року 29 вересня за рішенням Верховної Ради України в нашій  державі проходять дні пам’яті. 1941 року нацисти знищили в Києві десятки тисяч громадян, мешканців міста, більшість з яких були євреями. Серед невинно закатованих були тисячі українців, росіян, громадян інших національностей. Усі 778 днів німецької окупації в Києві тривали розстріли і насильства. Злочини в Бабиному Яру перевершили всі відомі до цього часу трагедії. Але це не тільки трагедія минулої війни, це урок на майбутнє, який знову і знову нагадує, як важливо запобігати насильству та берегти мир. 

    В бібліотеці села Слобода Небилівська проведено годину пам’яті «Бабин Яр:без права на забуття». На заході звучали вірші, які читали вчителі місцевої початкової школи. 

    Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани,— їх знищили вже 20 вересня. А починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням. 28 вересня в місті з’явились оголошення, які наказували всім євреям міста негайно прийти до Лук’янівського цвинтаря. Багато хто здогадувався, що Бабин Яр — це смерть. 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша… Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Скривавлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

Дивився Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум’ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

    Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня по 2 жовтня 1941 року.

    Пройдуть роки, але ніколи не забудуться криваві злочини нацистського «нового порядку»: страхіття гітлерівських концтаборів, масових розстрілів, душогубок, убивств.

    …Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія, насамперед, єврейського та українського народів.

29 вересня - 

День пам’яті жертв Бабиного Яру

    До Дня пам’яті  жертв трагедії Бабиного Яру в бібліотеці села Небилів проведено годину-реквієм «Бабин Яр: трагедія і пам’ять» 

    29-30 вересня 1941 року, в окупованому нацистами Києві, було проведено перший масовий розстріл військовими беззбройного цивільного населення. Загалом із 29 вересня по 11 жовтня 1941 року есесівці вбили майже все єврейське населення міста – понад 50 тисяч чоловіків, жінок, дітей. Тільки в перші два дні розстрілів було вбито майже 34 тисяч людей. 1, 2, 8 і 11 жовтня – ще близько 17 тисяч осіб.

    Місцем масових розстрілів було обрано Бабин Яр – балку на північному заході Києва довжиною у два з половиною кілометри, яка місцями сягала 50-метрової глибини. Наприкінці вулиці влаштували ворота, за які людей пропускали групами по 30-40 осіб. Попередньо їх примушували роздягатися, відбирали особисті речі, потім поліцаї дубинками гнали жертв до проходів у насипах на краю яру. На протилежному боці сиділи кулеметники. Тіла розстріляних скочувалися по укосу на дно. Після того, як рів заповнювався 2-3 шарами трупів, зверху їх присипали землею.

    Загалом за роки Другої світової війни у Бабиному Яру, за різними оцінками, полягло від 100 до 150 тисяч осіб – євреїв, ромів, караїмів, радянських військовополонених, учасників українського націоналістичного руху опору.

    Бабин Яр став місцем найбільшого масового поховання жертв нацизму в Україні. Довгі роки тоталітарної системи замовчувалася правда про трагедію Бабиного Яру. Майже 30 років чекав свого часу пам’ятник жертвам у Бабиному Ярі. Навколо Бабиного Яру було створено чимало міфів, побудованих на напівправді чи неправді. І тільки із здобуттям Україною незалежності велика київська трагедія стала відома широкому загалу.

    Оформлено викладку літератури «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії» на якій  представлені  книги, що розкривають тему трагедії Бабиного Яру на тлі подій Другої Світової війни.

 Урок профорієнтації: 

«Пожежник – професія героїчна»

 ВІРШ ПРО ПОЖЕЖНИКА

Все в диму, все в куряві білій,

Дзвонять пожежні автомобілі.

Мчать наче буря, тривожно свистять,

Міддю червоною каски блищать.

Каски розсипались і за хвилину

Швидко, як в казці, зростають драбини.

Люди в брезенті – один за одним

Лізуть драбинами в полум’я й дим.

На виклик пожежна машина летить,

Сміливий пожежник в кабіні сидить.

Його телефон «101» люди знають,

І в разі пожежі завжди викликають.

Є люди особливої професії – пожежники. Це сміливі і сильні люди. Вони вступають в бій з вогнем, який вирвався з рук необережних людей.

В бібліотеці для учнів 6 - А класу було проведено урок профорієнтації: «Пожежник – професія героїчна», з якого діти дізналися про важливість цієї професії для людей.

  Представник цієї професії повинні знати правила надання першої медичної допомоги, володіти міцною психікою, високою стресостійкістю - адже події розвиваються не передбачувано, та і не всіх людей вдається врятувати, інколи вони гинуть на очах, і це необхідно пережити. Освоювати дану професію рекомендується людям рішучим, сміливим, відповідальним, таким, що мають твердий характер, силу волі, чітку координацію рухів, швидкість реакцій.

    Пожежник - рятувальник – це вже не професія, це спосіб життя, адже постійно перебуваєш у очікуванні тривоги: можливо комусь саме зараз потрібна буде допомога. А в критичній ситуації дається взнаки і те, настільки ти добре підготовлений до цієї ж таки ситуації, і хто знаходиться поруч і власні знання та правила техніки безпеки. Адже коли заходиш у палаюче приміщення ніколи не знаєш, що тебе там чекає – може впасти стіна, стеля, вибухнути газовий балон, чи трапиться ще щось. І тому мабуть кожна дружина та діти з острахом проводжають своїх рідних рятівників на роботу та радіють, коли їх чоловік та тато повертається живим та неушкодженим. 

З цікавістю діти відгадували загадки про вогонь, пожежу і пожежників. Продовжували вислови та прислів’я про різні професії. Прослухали легенду про вогонь. На кінець бібліотекар ознайомила всіх з заходами пожежної безпеки і рятування потерпілих під час гасіння пожежі.

ЗАХОДИ ЩОДО РЯТУВАННЯ ПОТЕРПІЛИХ З БУДИНКІВ, ЯКІ ГОРЯТЬ, ТА ПІД ЧАС ГАСIННЯ ПОЖЕЖI:

    Що ж треба робити спершу, якщо у квартирі розпочалася пожежа? Присядьте, глибоко вдихніть повітря, розкрийте вікно, висуньтеся та кричіть: “Допоможіть, пожежа!” Якщо ви не в змозі розкрити вікно, розбийте віконне скло твердим предметом та зверніть увагу людей, які можуть викликати пожежну команду; Якщо ви вибрались через двері, зачиніть їх і поповзом пересувайтесь до виходу у приміщення, рухаючись навкарачки, оскільки внизу менше диму. Щоб не обпекти обличчя і не наковтатися дрібних частинок диму, необхідно мокрою ганчіркою накрити голову, прикрити рот і ніс. Краще для цього взяти цупку тканину з плаща або пальта; Обов’язково зачиніть за собою всі двері; Під час пожежі заборонено користуватися ліфтом; Якщо ви знаходитесь у висотному будинку, не біжіть вниз крізь вогнище, а користуйтеся можливістю врятуватися на даху будівлі; У всіх випадках, якщо ви в змозі, зателефонуйте “101” і викличте пожежну команду.  

       

             7 вересня – 

             початок трудової еміграції  

            українців  до Канади.

    Село Небилів – перше українське село, яке увійшло в історію трудової еміграції з Галичини до Канади. 7 вересня 1891р. канадський пароплав «Орегон», подолав за два тижні відстань між Європою і Канадою. Серед пасажирів було двоє мешканців Небилова – Іван Пилипів та Василь Ілиняк. Вони були першими українцям заробітчанами на канадській землі.

    

Пам'ятник першим емігрантам до Канади був встановлений в селі Небилів у 1991 році.

    

    

    В бібліотеці оформлено викладку літератури присвячену цій події. Біля викладки проведено годину поезії «Летіть журавлі додому».