Поетичний вернісаж
Мовні перлини для кожної людини.
27 жовтня в Україні відзначали День української писемності та мови. Свято започатковане 1997 року Указом Президента «Про День української писемності та мови» на підтримку «ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства» і збігається з Днем пам’яті Нестора Літописця.
Упродовж багатьох століть нашу мову забороняли та намагались викорінити, а над носіями вчиняли геноцид. Особливо важливим свято стає зараз - у дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Знання української мови та спілкування нею у повсякденному житті засвідчує нашу громадянську ідентичність, захищає інформаційний простір й укріплює зв'язок поколінь.
З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.
Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 ст. до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми - знак миру. Потім - схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті - ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови - є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян - братами Кирилом і Мефодієм.
У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. Преподобний Нестор Літописець в “Повісті минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, - зазначає він, - то знайдеш користь душі своїй.”
Українська мова є національною мовою українського народу і бере свій початок із глибини віків. На території України проживає 9 етнічних груп: поляни, подоляни, бойки, гуцули, лемки, литвини, поліщуки, черкаси, карпатські русини.
Усі вони мають свій діалект, свою говірку, але основою тих говірок є українська мова. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
Для нас рідна мова - це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.
В бібліотеці села Небилів оформлено викладку літератури, біля якої проведено поетичний вернісаж «Мовні перлини для кожної людини»
Мова є справжнім скарбом нації, тим, що гуртує виховує та надихає українців на боротьбу за вільну державу та національну ідентичність.