Літературне досьє 

« Я ЗНОВУ ДОТОРКНУЛАСЬ ДО ЗОРІ…»

 Те, що віддав задарма,

Воздасться тобі стократ.

Те, що зрослося з кров’ю,

Не вичавлюють і віки…

Стараюся жити для інших.

Не вмію інакше… Прости

                                                                         Неоніла Стефурак.

    10 листопада минає 75 років від дня народження відомої поетеси Неоніли Стефурак,  бібліотека села Небилів пропонує користувачам літературне досьє «Я знову доторкнулась до зорі…»

    Неоніла Стефурак міцно утвердилася в слові, як цікава, своєрідна та оригінальна поетеса. Її ім'я здобуло високу популярність, адже не кожному вдається лікувати біль душі, а вона може. І не лише тому, що її першою вищою освітою стала медична. Поезія – щирість і біль – стали для неї і стражданням, і щастям. 

    Народилася 10 листопада 1951 року в м. Коломиї. Закінчила Львівський медінститут та Літературний інститут ім. Горького в Москві. «Націоналізм прищеплював мені Львів…, (у Львові) до мене прийшло перше велике кохання і проявився дар Слова». Після закінчення медінституту працювала в Косові. Протягом 10 років очолювала обласне літоб'єднання «Іскри юності». Працювала в редакції івано-франківських газет «Світ молоді» та «Галичина». Поле її журналістської діяльності – культура і духовність: те, без чого не може бути ані сильної нації, ані цивілізованої держави.

    У творчому доробку поетичні збірки: «Мелодія краплин», «За плугом сонця», «Голуби і леви», «Дикі яблука», «Спалах», «Проща», «Терноцвіт», «Душа», «Сакральний простір: Листи до Бога» та ін.; збірка малої прози «Квіти на морозі», збірка есеїв «Подорожні» та пісенний альбом «Заметіль».

    А ще Неоніла Стефурак – авторка багатьох яскравих віршів для малечі, які увійшли до дитячих збірочок «Кольорові гусенята» та «Жива абетка». На цих віршах вже виросло покоління дітей, яке зачитувалось веселими, дотепними, яскравими та добрими віршами Неоніли Стефурак, а «Бадяка-Маняка» (казковий дитячий звір, що «лущить горіхи») є улюбленцем сучасних дітей. Вона є також авторкою багатьох пісень, які вона створила у співдружності з композиторами Павлом Дворським, Остапом Гавришем, Володимиром Домшинським, Зоєю Слободян, Лесею Малько, і які неодноразово ставали лауреатами різних пісенних конкурсів та фестивалів. 

    Неоніла Стефурак – член Національної Спілки письменників України з 1982 року. Нагороджена медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям», відзнакою ХІ форуму видавців, срібною медаллю Церкви УГКЦ, лауреат премій ім. І. Франка, В. Стефаника, М. Ірчана та «Благовіст».

 Година - інформина 

«Світ мультимедія та Інтернету на допомогу профорієнтації»

    Сучасний світ мультимедіа та Інтернету докорінно змінив підхід до профорієнтації, перетворивши нудне анкетування на інтерактивне та захопливе дослідження ринку праці. Завдяки цифровим інструментам підлітки, студенти та дорослі можуть не просто дізнатися назву професії, а «приміряти» її на себе в реальному часі.

    Щоб допомогти у виборі твоєї майбутньої професії в Україні створені найкращі  Інтернет - ресурси та мультимедійні формати для ефективного вибору майбутнього фаху.

Провідні українські онлайн-платформи

    • Платформа профорієнтації Державної служби зайнятості України: пропонує комплексне безкоштовне онлайн-тестування для вибору професії, оцінки власних здібностей та рівня розвитку м'яких навичок (Soft Skills).

    • Дія. Освіта: інноваційний хаб, де доступні інтерактивні симулятори професій. Користувачі можуть спробувати себе в ролі дизайнера, маркетолога, пекаря чи візажиста, приймаючи рішення у віртуальних робочих ситуаціях.

    • Всеукраїнська екосистема профорієнтації «Hryoutest»: масштабний ресурс, створений за підтримки МОН України. Включає спеціалізовані діагностичні тести, відеолекції (наприклад, курс «Відбій кар'єрної тривоги!») та можливість індивідуальних онлайн-консультацій з кар'єрними радниками.

    Інтернет дозволяє вийти за межі сухих описів завдяки різноманітному візуальному контенту:

    Штучний інтелект (ШІ) як персональний кар'єрний коуч

    «Світ професій» - це сучасна онлайн  Платформа для професійної орієнтації, свідомого вибору професії, успішного професійного навчання та кар’єрного зростання.

    Тренінги, інтерактивні зустрічі та майстер-класи з представниками різних професій, які розповідають про власний досвід та випадки з життя. «Лабораторія професійного тестування» - робочі місця з ноутбуками та доступом до Інтернет - ресурсів, де можна пройти різноманітні тести, віртуальні екскурсії у великі компанії та навчальні заклади. Куточок профорієнтації “Мандрівка у професію” - де зібрана інформація про навчальні заклади, спеціальності, ринок праці, буклети, проспекти, презентації та література психологічного, юридичного, медичного характеру. Екскурсії в навчальні заклади, компанії та установи.

    Все це надійна допомога Інтернет ресурсів, щоб знайти цікаву, нову майбутню професію до душі.

    Ким би ви не мріяли стати, яку професію собі не обрали, кожен повинен добре знати свою справу, робити її чесно, сумлінно і головне завжди залишатися собою.

 Літературна година

«Мов джерельна вода, рідна мова моя»

    27 жовтня – День української писемності та мови – свято рідної та найкращої мови у світі. Першим до нас приходить слово з колисковою материнською піснею. Тихою бабусиною казкою, доброю ласкою. Світ – мов казка. А слово – наче тендітний дотик, який прокладає зв’язок від покоління до покоління.

    Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день ушанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця, з  іменем якого пов’язують започаткування писемної української мови.

    Корені українського слова проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен. Древнє слово розцвітало в пам’ятках культури Русі-України, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів.

    Наша мова розвивалася, збагачувалася словами з інших мов і сама щедро ділилася власними надбаннями. З часом із розмовної стала  книжною, пройшовши довгий шлях перетворень.  Згадаймо твори Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка. Саме вони дали поштовх для розвитку літературного слова іншими митцями. Мова ставала гнучкішою, точнішою, співучою – мовою простих людей і непростих текстів. 

Ну що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує…

    В селі Слобода Небилівська проведено літературну годину «Мов джерельна вода, рідна мова моя», оформлено тематичну викладку.

 Урок - застереження 

«Як не попасти

у пастку російських спецслужб»

У Бібліотеці с. Небилів було проведено урок - застереження «Як не попасти у пастку російських спецслужб». Захід було проведено з учнями 9 - А класу. На заході також були присутні класний керівник Костюк Надія Тарасівна та працівники безплатної правничої допомоги Матіїв Ольга Василівна та Гайдук Ірина Іванівна. Бібліотекар розповіла дітям як розпізнати загрозу та як діяти, якщо російські спецслужби намагаються їх завербувати та втягнути в підпали, диверсії чи теракти. Російські спецслужби використовують різноманітні методи для вербування українських дітей, намагаючись дестабілізувати ситуацію в країні. Серед найпоширеніших способів - залучення підлітків до злочинної діяльності через психологічний тиск, маніпуляції та фінансові винагороди. 

    Працівники російських спецслужб діють через телеграм-канали та соціальні мережі. Вони розміщують оголошення в групах із пошуку роботи, он лайн - ігор, розважального контенту. Типові повідомлення: «Віддалена зайнятість - висока оплата», «Досвід не потрібен, вільний графік». Із тими, хто відгукується на такі пропозиції, російські спецслужби надалі працюють індивідуально. Вони використовують обман, маніпуляції, а потім - залякування.

    Спочатку підліткам пропонують прості завдання - розклеїти листівки за невелику оплату. Згодом вимоги стають серйознішими: пошкодити військове майно чи підпалити об’єкти. Коли діти починають сумніватися, їх заспокоюють брехнею про безкарність через вік або залякують: «Назад шляху немає».

    Працівник первинної правничої допомоги Матіїв Ольга Василівна розповіла дітям, які наслідки загрожують підліткам, якщо дитина пошкодила військове майно або вчинила підпал, це може кваліфікуватися як:перешкоджання діяльності ЗСУ; державна зрада; диверсія або терористичний акт.

    Працівник первинної правничої допомоги Гайдук Ірина Іванівна провела  ситуаційний діалог по даній темі в яких можуть опинитися діти та способи їх вирішення. 

    Пам’ятайте: завербована дитина - це жертва, яка потребує допомоги. Вона стала інструментом у руках ворога через маніпуляції дорослих. Поговоріть із дитиною про випадки вербування. Запитайте, чи були в неї підозрілі контакти з незнайомими дорослими. Маніпулятори розраховують на мовчання своїх жертв. Якщо дитина знає, що може вам довіряти, - це її найкращий захист. Підлітків захищає не контроль, а довіра й знання. Тому слухайте їх без осуду - це найкраща профілактика небезпеки. Важлива умова діалогу батьків із дитиною - довіра. Наступним кроком має стати відверта розмова: дізнайтеся подробиці - як, де, що саме відбулося, хто ще залучений. Запевніть дитину, що вона отримає допомогу, а не покарання.

    На кінець уроку діти переглянули відео «Обережно, Кремль вербує дітей» та «Як не потрапити у пастку російських спецслужб».

 Краєзнавча мандрівка

«ЦІКАВЕ З МИНУЛОГО НАШОГО СЕЛА» 

Моє село, ти дорога святине –

Садок, луги і батьківський поріг,

До тебе знов і знов серденько лине,

Тобі вклоняюсь низько я до ніг.

     Село Небилів виникло в XVI ст., близько 1546 року. В народі збереглося кілька, причому різних, варіантів переказів про заснування села: пов’язують їх з татарською навалою, з масовими втечами пригноблених селян від сплати феодальних повинностей польським панам в глухі ліси і створення там вільних поселень.

     Про існування села Небилів згадував письменник прикарпатського краю Степан Пушик. Ось як він пише: "Золотоординці у Перегінську мали свій брід, через який переганяли бранців. Тут і погромлено зайд хана Батия, їм не вдалося перебратися через річку Лімницю і знищити село, яке дістало ймення Небилів".

    Походження села слід, очевидно, пов’язувати зі старослов’янським словом "бити". Перші поселенці, які заснували поселення, напевно, з Львівщини або із Закарпаття, говорили про село, якого раніше біля Перегінського «не било», тобто не було.

    У центрі села розташована православна Церква Святого Архистратига Михаїла, збудована в 1994 році на місці старої дерев’яної. Її попередницею була маленька, споруджена в післявоєнний період. Під час другої світової війни від удару блискавки церква згоріла, і поруч згарища небилівці побудували невеличку дерев’яну. Пізніше  було побудовано просторий храм.  На церковному подвір розташована кам’яна дзвіниця, збудована в 1909 році. Біля церкви є декілька пам’ятних знаків, побудована  також цегляна каплиця Покрови Пресвятої Богородиці, освячена митрополитом Івано-Франківським і Галицьким Іоасафом в 2011 році.

   Небилів – перше українське село, яке увійшло в історію трудової еміграції з Галичини до Канади. 7 вересня 1891 року канадський пароплав «Орегон» подолав за два тижні відстань між Європою і Канадою. Серед пасажирів були двоє жителів Небилова – Іван Пилипів та Василь Ілиняк. Після них до Північної Америки подалися 120 родин - третина села. Солоним потом і власною крівцею скропили вони землицю, переборювали неймовірні труднощі, аби на чужині утвердити своє буття, здобути те, до чого так палко прагнули.

Пам'ятник першим офіційно зареєстрованим українським іммігрантам в Канаді Івану Пилипову та Василю Ілиняку.

    Сьогодні ми запропонували вашій увазі невеличку мандрівку, яка допоможе всім нам пізнати краще наше рідне село, а також зацікавить всіх бажаючих приїздити до нас у гості!

    Година спомин

«ПЕРШІ УКРАЇНЦІ В КАНАДІ»

    Цьогоріч минає 135 років з моменту, коли в 1891 році на кораблі «Орегон» до порту Галіфакс у провінції Нова Скотія прибули перші два українських емігранти Іван Пилипів і Василь Єлиняк, родом із села Небилів (нині Калуського району Івано-Франківської області; де їм встановлено пам’ятник).

    А домовилися друзі-односельці тікати до Канади, “щоб хоч діти життя побачили”. Спершу утрьох, але одному з них не вистачило грошей на дорогу. Склали заощадження, продали, що могли, – і гайда: Стрий, Перемишль, Краків, Освенцим, Берлін, Гамбург. 22 дні подорожі до заокеанської Канади.

    Квебек, Вінніпег, праця на громаду менонітів у Гретні, Манітоба. Врешті оселилися у провінції Альберта. Заплатили Іван Пилипів і Василь Єлиняк по 10 доларів і отримали по 160 акрів землі. Спершу жили у бурдеях-напівземлянках бордюрами: викопали долівку та пів стіни у землі, далі вивели стіни з глини, дерева й соломи… Корчували ліси, вергали каміння. З тих часів слово “корчі” міцно засіло у лексиконі канадських українців.

    Вже за рік нашкріб Іван грошенят і поїхав на батьківщину. Почав агітувати сусідів їхати до Канади. Та так, що Івану присудили місяць тюрми за те, що він начебто намовляв людей до виїзду і видурював завдаток. А він і через вікно буцегарні кричав: “Кидайте гори і доли та їдьте в Канаду!” У підсумку ж Іван Пилипів прожив 77 років, звів двоповерховий будинок, скупив 324 га орних земель, мав п’ять ферм, 15 земельних ділянок під забудову у Вінніпезі, а наймані робітники доглядали господарство.

    Два роки Василь Єлиняк збирав гроші, щоб поїхати в Небилів за своєю сім’єю. Отримав загальногромадянський паспорт і разом із шістьма сім’ями земляків повернувся на нову батьківщину. Згодом Василь заснував містечко Една-Стар (нині Чіпман, Альберта), став успішним фермером. 3 січня 1947 р. у Верховному суді Канади в Оттаві отримав від Уряду почесне громадянство Канади.

    Василь Єлиняк пережив свого колишнього компаньйона на 20 років: прожив дев’яносто вісім років і залишив по собі на канадській землі семеро дітей, п’ятдесят одного онука та шістдесят двох правнуків. Нині у Канаді живе вже сьоме покоління першопрохідця.

 Година пам’яті

«ПАМ’ЯТЬ ПРО ГЕРОЇВ 

У НАШИХ СЕРЦЯХ»

    29 серпня – День пам'яті загиблих захисників України. Тож День памʼяті ми вшановуємо з особливим сумом і шаною. Подвиги наших героїв ніколи не будуть забуті. Ми здобудемо Перемогу, захистимо Україну і збережемо свободу нашого народу — і це буде найкращим вшануванням памʼяті полеглих захисників. Ми помстимося за кожного і кожну!

    Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник. 

    Ми щодня згадуємо полеглих побратимів і посестер, але 29 серпня для Дня памʼяті захисників України обрано не випадково. Цього дня 2014 року росіяни підступно атакували колони українських військових, які виходили «зеленим коридором» з оточення під Іловайськом. 92 бригада також була безпосередньою учасницею тих подій — наші військові намагалися допомогти вирватися з оточення заблокованим підрозділам.

    Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

    В бібліотеці села Слобода Небилівська пройшла година пам’яті та оформлена викладка літератури «Пам’ять про героїв у наших серцях»