Літературні читання: 

«Шевченкові твори, сяють, мов зорі.»

Шевченко  - гордість України

Один з найкращих на землі,

Завжди писав про Україну,

Її прославив на віки.

    Щороку, в березні, Україна відзначає дні, які в народі називають «шевченківськими». 9 і 10 березня день народження і день смерті поета. А між ними - ціле людське життя. Недовге життя - лишень 47 років. Саме стільки було відміряно Шевченку долею.

Тануть вже сніги весною

І покрила ряст веселка,

Повні сил і наснаги живої

 Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

    Тарас Шевченко! Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує в золотій скарбниці світової літератури.

     Шевченко - символ чесності, правди, безстрашності, великої любові до людини. Минає 209 років, як перестало битися серце геніального поета, художника Т. Г. Шевченка. Але світлий образ великого Кобзаря - безсмертний, як і сам народ, який породив його. Безсмертними є могутня сила його таланту, глибина його думки, гострота його слова, мужність і пісенність його віршів, самовіддана любов до України,  до свого народу.

З нагоди «шевченківських» днів в бібліотеці с. Небилів були проведені літературні читання: «Шевченкові твори, сяють, мов зорі». Юні користувачі нашої бібліотеки читали вірші Шевченка: «Тече вода із-за гай», «Садок вишневий коло хати», «По діброві вітер віє», «Світає, край неба палає», «Мені тринадцятий минало», і звичайно «Заповіт».

Шевченко - це наша душа, наша мудрість, наша сила. Нехай «Заповіт» Великого Кобзаря, стане заповітом для всіх нас: берегти мову свого народу, його звичаї, його пісні і пронести це через віки. Нехай вогонь його душі запалить в наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, до України, яка під час такої страшної війни, яку розв ‘язала  росія, ой як нам потрібна.

Він був як полум'я. Його рядки - 

Дзвінкі і небезпечні, наче криця, 

Переживуть і жито, і пшеницю,

І хліб, і сіль, і війни, і віки.