ЇЇ поезія - це стан душі

Десь на моїй землі,

Десь на моїх полях

Золотиться колосся пшениці…

Зі штриками в зажерливих, жадних руках

Пруться хижі москалі до границі…

    Галина Голод народилася 30 червня 1922 року у Львові в сім`ї українських інтелігентів. Навчалася у гімназії й ліцеї. З 1939 року юнка вступила до лав ОУН і вже невдовзі очолює жіночу сітку ОУН при крайовому проводі у Львівської області. За завданням організації зачинає Український Червоний Хрест на Закерзонні. В 1949 році була переведена до начальника політично-виховного відділу Головного Військового Штабу УПА, головного ідеолога збройного підпілля Петра Федуна-Потави. З ним вона співпрацювала як літератор у законспірованому таборі в Карпатах всю зиму 1949-1950 років, аж до травневого дня 1950 року, коли Ретро Полтава відправив Марту Гай до «Тараса Чупринки».

    Марта Гай везла генерал-хорунжому, Головнокомандувачу УПА статті Полтави, пошту і свої літературні твори. Повстанці, засипані в горах снігами, без зв`язків, не знали про трагічну загибель Романа Шухевича. 5 березня 1950 року Марта Гай мала зустрітися з його зв’язковою у Львові, але зустрілася з кагебістами і не встигла застрелитися.

    Відбула важке слідство у тюрмі. Засуджена на 25 років, з них відбула 15 в більшовицьких концлагерях. А 5 років у стінах Володимирської тюрми – «Централки». У підпіллі, в тюрмі і таборах Марта писала. В її літературному доробку – вірші, поеми та прозові твори. Частина з них ще до тепер лежить під замками в архівах КДБ.

     Галина Голод повернулась в Україну в 1964 році. Замешкала в містечку Бурштин на Івано-Франківщині (у Львові їй було заборонено поселятися). Та вона продовжувала писати від зловісного ока зрадників та кегебістів. Коли почалися часи Національного Відродження (встановлення Незалежності України), її вірші. Поеми, публіцистичні статті, оповідання для дітей, її спомини стали друкуватися у журналах і газетах. В 1992 році у видавництві «Просвіта» в Івано-Франківську вийшов з друку автобіографічний роман у двох томах «Дорога». А 1995 року Галину Голод прийняли у члени Національної спілки письменників України. А до свого 80-річчя стала лауреатом премії імені Петра Полтави. Остання її книжка вийшла «Антологія Духа» вийшла друком в 2001 році.

    А 2 січня 2003 року на 81 році життя після тяжкої та довготривалої недуги Галина Голояд (Марта Гай) – померла. Поховали її у Києві.

Перейду по калиновім мості

Через моє життя

Щоб прийти із минулого в гості

У нове майбуття.

Щоб перенести віночки світанків

Із нездійснених снів

І підняти кроваві підранки

Весняних солов`їв.