Віртуальна виставка – розповідь 

«Рідна мова – мова барвінкова»

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода, 

То України мова барвінкова, -

Така багата й вічно молода.

   

     Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

    Кожен народ пишається своєю державою, своєю мовою Ми, українці, тільки недавно здобули волю. Тепер у нас є своя держава, своя мова. І як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли її, наша мова живе, вона немов чисте джерело, що витікає з - під землі і напуває кожного, хто припадає до неї вустами.

    Рідна мова така ж дорога нам як наші батьки, як земля, по якій ми зробили перші кроки. Людина може знати багато мов, але рідною залишиться материнська мова.

    Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,- скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей.

Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.