Година пам’яті: «Запали свічку»

(до 90-роковин Голодомору в Україні 1932-1933 рр.)

    Традиційно кожної четвертої суботи листопада вшановуємо жертв Голодомору 1932-1933 років. Цього року  ця дата припадає на 25 листопада. До Дня пам’яті жертв Голодомору Український інститут національної пам’яті ініціює акцію «Пам’ятай про жертв Голодомору. Підтримуй тих, хто бореться за Україну».

    Для підтримки цієї акції в бібліотеці с. Небилів була проведена година пам’яті: «Запали свічку».

    Голодомор 1932-1933 років став наслідком поразки Української революції 1917-1921 років та окупації країни більшовиками. Нині українські воїни, які зупинили навалу і звільнили від ворога безліч населених пунктів, не лише захищають територіальну цілісність і суверенітет України, але і нашу ідентичність, право бути господарями на своїй землі, шанувати власну мову, історію, культуру, героїв.

    Кількість жертв Голодомору 1932–1933 років, за різними оцінками, коливається від 3 до 7 мільйонів осіб. Деякі дослідники називають й більші цифри. Голодомор спричинив загибель мільйонів українців на території України та Кубані, завдав непоправного удару по ментальності та культурі, перервав зв’язок поколінь. Найвразливішою категорією жертв Голодомору стали діти. Згідно із дослідженнями українських демографів, у той час померло понад 1.5 млн. хлопчиків і дівчаток віком до 10 років.

    Офіційно Голодомор 1932-1933 років був визнаний геноцидом українського народу Верховною Радою України 2006 року. В той же час 16 країн світу визнали цей період винищенням української нації.

    У цей день запаліть свічку пам’яті за вбитими голодом. Передайте тепло, станьте поряд із тими, хто нині бореться, аби більше цього ніколи не сталось.

    Цьогоріч Україна вдруге вшановуватиме жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, що супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події та злочини росіян демонструють, що жива пам’ять надзвичайно важлива.

    Закликаємо українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.

            Я несу в своїх долонях свічку,

            Свічку пам’яті про втрачених людей,

            Про жадані колоски пшениці,

            Які з страхом притискали до грудей.

Хай горить вона і не згасає,

Свічка болю, як гірка сльоза,

           Знов минуле  в вічність промовляє,

Голос правди лине в небеса.

            Свічка пам’яті уже не згасне,

            Доки очі дивляться на нас,

            Очі тих, хто згинув передчасно, 

            Їх ніколи не забуде час.

 Година спілкування:

«Книго рідна, ти всім нам потрібна»

    Сьогодні  ми зустрілися з учнями 1- А і 1- Б класів, для того, щоб познайомити їх з першими дитячими книжечками, які можна побачити у нашій сільській бібліотеці. Бібліотека – це справжнє книжкове царство. Тут ми можемо зустріти різних казкових героїв. Як тільки візьмеш книжку в руки, відкриєш першу сторінку і вона починає розповідати: про Колобка, який від діда й баби втік, про Ріпку, яка виросла велика і її не могли витягнути, Теремок, в якому живуть багато звірів. 

                    З дитинства ми читаємо казки,

                    В них стільки світла й доброти.

                    Вони ведуть нас у таємний світ,

                    Де можна мрії наші оживить.

Там кожен віднайде для себе

Усе, що серцю зараз треба.

Читайте більше гарних книжечок,

І поринайте у світ фантазії й думок!

А зараз ми згадаємо перші ваші улюблені книжечки і побачимо, як ви знаєте казки та загадки. З великим задоволенням діти слухали казки: Колобок», «Ріпка», «Теремок», вірші: «Здоровим будь!», «Мої звірятка», «Ввічлива абетка», та відгадували загадки.

    Казки, веселі та сумні вірші, оповідання про сміливих людей, які боролися за щастя народу, про таємниці природи, про те, як живуть люди в далеких і близьких краях. Про все розповідає книжка

    Дитина, яка любить читати – щаслива дитина. Бо навколо неї завжди багато розумних, добрих вірних друзів. І ці друзі книги. Тож будемо читати завжди. І нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки з нової книги.

    Багато цікавих книг є  нашій бібліотеці. Товаришуйте з ними! Вони відкриють вам цікаві незвідані шляхи до світу прекрасного. Ви станете сміливими, чуйними, якщо подружитеся з героями їх сторінок. Але обов’язково бережіть книги! 

    Читайте та дбайте про книги, бо: «Дім, у якому немає книги, схожий на тіло без душі»

Нам без книг, як без хліба,

Навіть дня не прожити.

Так давайте ж будемо

Їх берегти і любити.

 Інформаційна година

Україна: незламність, гідність, свобода

    21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи, день, який уособлює героїзм, силу духу й одвічне прагнення українців до свободи та незалежності. Сьогодні ми згадуємо події на майдані Незалежності та вшановуємо пам’ять тих, хто ціною свого життя захищав нашу свободу, суверенітет і цілісність України. Помаранчева Революція, Революція Гідності – це історія, яка творилася на наших очах. Пам’ятаймо відданість Героїв Небесної Сотні, усіх українських воїнів та шануймо їхню самопожертву для кращого майбутнього держави та всього українського народу!

Історії ж бо пишуть на столі,

ми ж пишем кров'ю на своїй землі.

Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

піснями і невільницьким плачем.

Могилами у полі без імен...

                                                                    Ліна Костенко

    Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

    Подією, яка спричинила соціальний вибух, стала неочікувана відмова Президента України підписати Угоду про асоціацію з Євросоюзом. У зв’язку з цим протестні акції почали називати Євромайданом. 21 листопада 2013 р. на Майдані зібралося півтори тисячі осіб, здебільшого журналісти і молодь.

    29 листопада українські студенти організували «живий євроланцюг» між Києвом та Перемишлем.

    У ніч на 30 листопада Майдан оточили 2 тис. бійців загону особливого призначення МВС «Беркута». У цей час у наметах перебувало до 400 протестувальників, переважно студентів. Міліція знищила намети і жорстоко побила всіх, хто потрапляв під руку. Внаслідок розгону було травмовано 84 протестувальника, в тому числі 17 студентів.

    У ніч на 11 грудня влада зробила нову спробу розігнати Євромайдан. За кілька годин на Майдані вже стояли нові намети й довкола них - барикади 2-3 метри заввишки.

    18-20 лютого – пік Революції гідності. Відбулися криваві сутички в центрі Києва, підпалено Будинок профспілок та вбито багатьох євромайданців, які стали Героями Небесної сотні.

    1 грудня на майдани та вулиці Києва вийшло від 500 тис. до 1 млн громадян. Цього дня було створено Штаб національного спротиву, який розмістився в Будинку профспілок. До столиці почали з’їжджатися тисячі протестувальників з усіх міст України.

    Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

     Ми – українці – свідомий і відповідальний народ, здатний відстоювати свій вибір. Ми подали історичний приклад того, як солідарність, братерство і взаємоповага між сотнями тисяч людей згуртовує їх довкола спільної мети.

    Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів.

    Шукаючи Європу, ми знайшли Україну. Революція відбулася не лише в політичному житті країни. Вона відбулась у нас самих, у нашій свідомості. Адже, Україна – це територія гідності і свободи.

 Дегустація

літературних новинок 

     В цій добірці знайдуться видання на різний смак: і гостросюжетний трилер, і захоплива дитяча література, і збірка малої прози, й щемкі історії про сучасну війну. 

Наталія Ясіновська. Несподіване кіно

  Дарка й Кет не уявляють свого життя без танців. Оля намагається знайти друзів у новій школі й підтримати тата після розлучення. Олега вже не перший рік мучить головний біль. А Дмитро не знає, що сказати дівчині, яка йому подобається. Життя цих підлітків химерно переплітаються й утворюють дивні комбінації, а часом нагадують кіно. Втрачена дружба, токсичні стосунки і спроби повернутися до нормального життя… У цій збірці оповідань є місце радості й суму, дружбі й коханню, сумнівам і підтримці.

Сергій Гридін. Не такий

  “Не такий” — повість сучасного українського письменника Сергія Гридіна про підлітка, який страждає від надмірної ваги та має купу пов’язаних із цим неприємностей, зокрема проблеми у спілкуванні з батьками та своїми ровесниками. Однак, коли ситуація зовсім заходить у глухий кут, хлопець починає докладати зусиль, щоб усе змінити. Письменник надзвичайно правдиво та щиро викладає найпотаємніші думки свого головного героя, оскільки сам у дитинстві потерпав від зайвої ваги і довгий час переймався цим, допоки не почав працювати над собою і не довів собі та іншим, що невирішуваних проблем не буває.

Ольга Войтенко. У світлі світляків

  Що трапиться якщо повністю залежне людство від світла та інтернету, залишиться без цього? Чи зможе воно вижити та як зміниться?

Головні герої книги живуть саме в таких умовах. Світ Єва-Лізи повністю знаходиться у її планшеті. Та опинившись відімкненою від мережі, вона змушена вперше за довгі роки вийти на вулицю. Любитель книг Тім допомагає Єві-Лізі освоїтись у теперішньому світі, а Максу(їх спільний друг) нічого не залишається окрім як спробувати пристосуватись до нової реальності. Та з приходом темряви з’являються таємниці.  Скрізь нескінченна ніч і жахливий холод, але навіть в такому світі є світло, яке друзям необхідно знайти.

Євгенія Подобна. Міста живих, міста мертвих. 

Історії з війни у Бучі та Ірпені

  Буча та Ірпінь перестали асоціюватись з лісом, санаторіями та дитячими таборами, з розміреним життям передмість столиці. Тепер одні тільки назви цих міст прошивають болем навіть тих, хто ніколи в них не бував.

Павло Вишебаба. Тільки не пиши мені про війну

  Поезія - ніжний танок душі, витканий з музики слова. Вона підносить нас над повсякденним світом, розкриваючи двері до витонченого світу емоцій, спогадів, смутку чи мрій. Поезія має силу відновлювати нашу сприйнятливість до різноманітності світу, нагадуючи про потужну силу слова, що здатне легким дотиком змінити навіть найтемніші куточки нашого буття. Вона - кришталева нитка, що сплітає нас у гармонію зі всесвітом та дарує безсмертність, бо лише поезія здатна втримати мить у вічності й змусити наше серце затамувати подих перед нескінченністю краси.