Меню

субота, 27 листопада 2021 р.

 Голодомор: Україна  пам’ятає!

    Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами. Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні 1933 року.

    Щороку у четверту суботу листопада Україна в прихиляє голови перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили. В бібліотеці села Небилів проведено годину спомин «Голодомор: Україна  пам’ятає!»

    Голодомор став для України національною катастрофою. За різними даними голодною смертю померло від 4 до 9 мільйонів осіб. Люди пішли з життя тому, що у них було забрано останній шматочок хліба - останню надію на порятунок.

    Ми живемо в незалежній Україні, але ми, як і раніше, в неоплатному боргу перед людьми, котрі стали жертвою сталінських репресій. Таких людей особливо багато в Україні, тому що режим завжди боявся національно –визвольного руху українського народу і завжди прагнув попередити назріваючу небезпеку репресіями. Чверть століття, впродовж яких Україна перебувала в епіцентрі політичних репресій тоталітарного режиму виявилися найбільш жахливими роками у більш ніж тисячолітній історії українського народу. На жаль, жертви голодомору не завжди належним чином вшановані. Покоління XXI ст. мають чітко усвідомлювати масштаби втрат, що поніс народ України, адже саме йому доведеться робити висновки на майбутнє. І тому, сьогодні ми маємо докласти всіх зусиль, щоб у майбутньому житті українського народу це ніколи не повторилося. Ми просто зобов'язані назавжди увічнити у своїй пам'яті тих, хто став безневинною жертвою голодомору. Ми повинні донести до світу, що штучні голодомори радянської епохи були нашим українським Голокостом.




                       ГОДИНА СПОМИН                            «ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ’ЯТІ»

    27 листопада 2021 року в Україні вшановується День  пам’яті жертв голодоморів. До цієї дати в селі Слобода Небилівська з учнями 9-го класу проведено годину спомин «Запали свічку пам’яті»

Чи можливо? Чи таке можливо?

Чи колись повірить чоловік,

Що багаті українські ниви

Народили 33-й рік.

    Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких злочинів проти людства, як Голодомор 1932 -1933 років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п`ята  частина населення України. Штучний голод за різними оцінками забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. Люди вмирали цілими селами. Тож пам’ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити.

В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих,

В долоні сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх.

І п'ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить, та над полями

Знов ворон каркає біду.

    Минають дні, роки, десятиліття. Спливає час, і ніби за водою зникають  згадки про минуле. Та не минає, не вщухає біль про ту страшну трагедію голодомору. Болить душа, ятриться, ніби незагоєна рана, від спомину про те найбільше всенародне лихо, що так безжально лютою косою під корінь знищило мільйони неповинних.






 

Рік 33-ій… Голод… Голод.

27 листопада відзначаємо День пам’яті жертв Голодомору. В Україні та в усьому світі у цей день люди традиційно запалять свічки у вікнах — на знак пам’яті та пошани до мільйонів українців, які загинули внаслідок геноциду. В бібліотеці села Красне оформлено викладку літератури біля якої проведено годину пам’яті «Рік 33-ій…Голод…Голод.» 



    Голодомор — це геноцид української нації, вчинений в 1932–1933 роках. Він був скоєний керівництвом Радянського Союзу, щоб упокорити українців, остаточно ліквідувати український спротив режиму та спроби побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. 
    Радянська влада замовчувала факт голоду в Україні. Тож ті, хто пережив ці страшні події, не могли ні поговорити про них, ні добиватися справедливості. Але люди зберігали своє життя завдяки взаємопідтримці, взаємодопомозі та силі духу. Тож навіть найтрагічніше минуле має сенс заради майбутнього.

 Сьогодні ми прагнемо чесно і гласно прочитати цю трагічну смертну історію українського народу, робимо спробу визначити міру вини тодішнього керівництва країни, керівництва республіки в цілому і кожного зокрема. Цього вимагає правда історії, наш час. Лише з врахуванням минулого, в тому числі і тих драматичних подій, що дав нам 1933 рік, ми можемо йти в майбутнє.     


    На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору у суботу 27 листопада з 16 години приєднуйтесь всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».

     Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.



четвер, 25 листопада 2021 р.

                          Революція Гідності. Герої не вмирають. Запали свічку пам’яті

    20 листопада в селі Красне проведено годину пам’яті «Революція Гідності. Герої не вмирають. Запали свічку пам’яті»

    Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки – України.

    Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

    Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

    Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був святом Свободи, і Революція 2013 року – Революція гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи.

    21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до  курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД. Поступальний рух колеса історії зупинено.

    Саме 21 листопада 2013 року в день свободи і гідності розпочався Євро майдан, який переріс у революцію гідності. Після Майдану і до цих пір на території нашої держави немає спокою, розпочалися і продовжуються військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів.

    Україна заплатила і продовжує платити надзвичайно високу ціну за те, щоб Гідність була першою із чеснот українців, нашої політичної еліти.

 

Оформлено викладку літератури "Герої не вмирають"





 

субота, 20 листопада 2021 р.


 Година пам’яті

«Стояли за правду, стояли за віру, за наше майбутнє, за всю Україну!»

     21 листопада наша держава відзначає День Гідності та Свободи – це, перш за все, можливість вшанувати всіх, хто ціною своїх життів, своєю силою, терпінням і вірою у торжество справедливості відстоювали та продовжують відстоювати гідність українського народу, його свободу та незалежність. Цей день – данина пам’яті українським патріотам, сподвижникам революційного руху проти беззаконня та несправедливості, які виступили на захист демократичних цінностей.

    В Бібліотеці села Небилів проведено годину пам’яті «Стояли за правду, стояли за віру, за наше майбутнє, за всю Україну»

    Євромайдан, Єврореволюція, Революція Гідності – усі ці терміни сьогодні стали невід’ємною складовою в історії побудови  української державності. 

    Епіцентром основних подій 2013року стала столиця України м. Київ. 21 листопада близько 22:00 на Майдані Незалежності почали збиратися перші учасники мітингу, їх чисельність нараховувала близько 1500 осіб. Вони пікетували Адміністрацію Президента, а потім, повернувшись на Майдан, вирішили лишитися на ніч.

…Майдан-Майдан, тобою я горжусь, 

Не марні, вірю, були наші всі старання, 

Навіть в думках з того тропу я не зіб’юсь…

Щоб Україна подолала всі страждання…

    Протягом 25–27 листопада в Києві відбулися перші страйки київських студентів.  Також мітинги проводились в інших містах України. 28 листопада  уже відбувся загальностудентський страйк. Декілька колон студентів з десятків різних вишів Києва об'єдналися у парку Шевченка, після чого рушили на Майдан Незалежності. Увечері  29 листопада на Євромайдані відбувся великий мітинг. Подальші події на Майдані Незалежності набирали більш гострого характеру. Кривавою виявилася ніч на 30 листопада – після розгону протестувальників загонами «Беркуту» близько 35 людей були госпіталізовані, а 37 заарештовано. Застосування сили проти мирних людей викликало хвилю обурення в українській громадськості. Ця подія стала переломним моментом у революційних подіях. Поступово протести перетворилися із проєвропейських на антиурядові і стали значно масштабнішими.

    Події 21 листопада 2013 р. – 22 лютого 2014 р. стали етапом прояву українцями неабиякої сили, мужності, гідності, віри та міцності духу. Вони показали усьому світу, що вищою метою для українського народу є збереження людських цінностей та основ демократії. Проте за відстоювання цих ідей довелося заплатити дорогою ціною – кров’ю «Небесної Сотні» – патріотів, які поклали своє життя на вівтар для захисту рідної Батьківщини.

    Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братства і гідності. 




четвер, 18 листопада 2021 р.

  

       Он – лайн урок гарної поведінки:

      «Поспішаймо творити добро»

  Краси й Добра єднання нехай буде всюди.
  І стане менше горя й бід.
  Бо недарма казали мудрі люди:
  Добро й Краса – вони врятують світ.
  Врятує світ краса –
  Завжди так говорили.
  Тепер врятує світ лиш доброта.
  Бо однієї вже краси занадто мало
  Бо стільки всюди зла – людина вже не та.
  Тож люди на землі!
  Спішіть добро творити,
  Щоб нам не згинути у морі зла
  Щоб кожен міг серед краси прожити
  У царстві справедливості й добра

                13 листопада відзначають Всесвітній день доброти.

    Доброта   це… Кожна людина вкладає в це поняття те, що торкається душі і серця, що змушує відчувати гордість за те, що ти справді ЛЮДИНА; те, що дає віру в перемогу світлого над темним; те, чому навчають у школі та розповідають батьки. Ми ніколи не втомимось повторювати що «Сила доброти» здатна творити добро в геометричній прогресії.

    Доброта – це один із виявів, порухів людської душі, те, що відрізняє людину від звіра. Доброта – це чутливе, дружнє ставлення до людей; привітність, ласка, прихильність. Таке визначення подається в тлумачному словникові української мови. Так, друзі, доброта – робота нашого серця.

    Доброта – це й співчуття, щирість і щедрість людської душі і велика любов. Але добра людина з прихильністю і з любов’ю ставиться не лише до людей, а й до рослин і тварин. Адже всі ми  – частинка живої природи. Всім однаково боляче, коли нас ударять, всім однаково образливо, коли нас принижують. Тому добра людина не образить, не принизить і не завдасть нікому болю. Недаремно ми наділені розумом, вміємо мислити, розуміти, говорити, співчувати, любити.

    Чиста людська душа, яка старається кожному подарувати любов, доброту, щастя і є прикладом справжньої краси. Людина може мати найкрасивішу в світі зовнішність, але чого вона варта, коли душа пуста? Хіба приємно проводити час з кимось красивим, але пустим? Зовнішньо людина може бути прекрасною, але поводиться з вами чи взагалі, з її оточенням, зовсім некрасиво. Таку людину навряд чи можна назвати красивою.

    Звичайно, чудово, коли в людині поєднуються краса зовнішня і духовна, але таке буває рідко. так і людина, яка добре до вас ставиться, поважає вас, любить має стає у ваших очах красивою, незалежно від того, як вона виглядає ззовні.

    Краса – в кожному з нас і тільки від того, які ми всередині залежить те, скільки ми побачимо в навколишньому світі. Адже світ – це зображення нас самих. Чим добрішою є людина, тим більше вона красивого бачить навколо себе. І навпаки, злі люди, душа котрих не наповнена добротою, не можуть знайти красу навіть в тих речах, які є красивими для всіх. І як каже народна мудрість – краса в очах того, хто дивиться.

    Доброта виражається у дружньому ставленні  до навколишнього світу, до тварин і рослин. Адже ти – людина і повинна вміти співчувати, допомагати ближньому, вміти поводити себе з котиком, з песиком, з пташкою чи метеликом.  Добра людина не буде бездушно нищити і ламати деревце чи квітку, лише тому, що їй так захотілося. Не стане ловити яскравого метелика чи співучу пташку для свого задоволення, тому що знає, до все проходить в цей світ для життя. І людина не має права нищити і вбивати, а лише примножувати красу цього світу, берегти його і любити.

    Закiнчуючи урок, хочу побажати вам стати красивими людьми, нехай промениться доброта у ваших очах, а з серця струменить спiвчуття, милосердя, повага до людей. Нехай вашi вчинки і ваше ставлення до людей завжди викликають у них позитивне, добре, шанобливе ставлення до вас. Діти, вчіться доброти і ніжності. Вчіться піклуватися про інших, співчувати тим, хто в скруті, допомагати їм і словом і ділом.



 


середа, 10 листопада 2021 р.

 

Он - лайн мандрівка: 

«Рожнятівщина – рай для туристів»

    Чому туристи обирають Рожнятівщину? Хтось шукає спокою, хтось нових вражень, хтось – гострих відчуттів, а хтось їде оздоровитися…

    Перебування на Рожнятівщині може принести вам несподівано багато цікавих і приємних вражень. Воно може стати суцільним адреналіном, екстримом, випробуванням на витривалість, пригодами, корисною пізнавальною мандрівкою по цікавих історичних пам’ятках культури  та архітектури. 

    Рожнятівщина має значний туристично-рекреаційний потенціал, що дає регіону великі можливості для розвитку туризму. Цьому сприяють як різноманітність природних факторів, так і наявність пам’яток історії та культури.

    Пропонуємо, вам, он - лайн  мандрівку по цікавих природничих, культурних та архітектурних місцях Рожнятівщини.

          Ангелівська домниця (між селами Лази та Гриньків)

    Доменна піч в урочищі Ангелів – єдина в Україні пам’ятка старовинної культури виробництва ХІХ ст., що відносно добре збереглася до наших часів. Побудована вона в 1810 році за сприяння греко-католицького митрополита Антіна Ангеловича, звідси і походить назва поселення Ангелів. Кам’яні стіни печі місцями сягають понад 3 метри. Отвір, через який лився чавун, – на зріст людини. Враховуючи унікальність та історичну цінність споруди, її зображення розміщене на гербі району.


 «Кедрові палати» митрополита Андрея Шептицького 
(біля с. Осмолода)            

    Біля Осмолоди, в урочищі Підлюте, міститься резиденція митрополита Андрея Шептицького із цілющими мінеральними джерелами. Ця пам’ятка має багату історію. Оскільки ліси довкола віддавна належали греко-католицькій церкві, сюди у 1809 році переїхав митрополит Антін Ангелович.

     У середині ХІХ ст. митрополит М. Левицький у Підлютому успішно лікувався від ревматизму, після цього спорудив тут «Кардинальські палати». Надалі практично всі митрополити брали участь у благоустрої території, а митрополит Андрей Шептицький спорудив тут нові «Кедрові палати». У 1930-ті роки біля численних мінеральних джерел збудували купелі, у яких могли оздоровлюватися не тільки служителі церкви, а й усі охочі.


Пам’ятний знак 100-річчя початку української еміграції    
до Канади (с. Небилів)     

    Початком української еміграції до Канади офіційно вважають 1891 р., коли на кораблі «СС Орегон» 7 вересня до порту Квебек приїхали перші два поселенці - Іван Пилипів і Василь Ілиняк з села Небилова. З їхнім прибуттям розпочався потік українських емігрантів на незаймані землі Канади.

Хрест святої тверезості (с. Ясень)

    За одним із переказів, Хрест святої тверезості встановлено на місці спаленої корчми, в якій місцеві лісоруби пропивали зароблені тяжкою працею гроші. Жінки лісорубів спалили корчму, а на її місці встановили хрест як засторогу  пияцтву.

    За іншою версією, Хрест встановлено під час поширеного на той час активного руху за тверезість. Ініціатором руху була церква і товариство «Просвіта». В кожному селі створювалися Братства тверезості, відбувалися місії за участю духовенства та встановлювався пам’ятний хрест з відповідним написом.


      Літературно-меморіальний музей Івана Вагилевича (с. Ясень)    

    Музей відкрили в 1995 році в селі Ясень – на батьківщині видатного письменника, етнографа і просвітителя, члена «Руської трійці», яка в 1837 році видала альманах «Русалка Дністрова».

    Розташований музей у будинку, який колись належав родині письменника, біля якого в 1937 році було споруджено пам’ятник з написом: «Пробудителям Галицької землі отцям М. Шашкевичу,                Я. Головацькому та І. Вагилевичеві в століття «Русалки Дністрової».

    Якщо у вас з’явиться мрія відпочити від метушні, торкнутися минулого через відвідання історичних та культурних пам’яток  відвідайте Рожнятівшину - не пошкодуєте!