Служіння істині і добру

     29 липня минає 155 років від дня народження Андрея Шептицького (світське ім’я Роман-Марія Александер Шептицький; 1865-1944), визначного українського церковного, громадського і політичного діяча, митрополита Української греко-католицької церкви, яку він очолював майже 44 роки.

     Щоб глибше пізнати життя Андрея Шептицького, розкрити багатогранне служіння Митрополита Церкві та людям, сприяти духовному розвитку дітей та молоді в бібліотеці оформлено виставку – портрет  “Служіння істині і добру”.

    Постать Митрополита Андрея Шептицького є унікальним явищем в історії української духовності ХХ ст. Він був усюди, в самій гущі життя того чи не найтрагічнішого в історії людства періоду – першої половини двадцятого століття. Завжди був з українським народом, який в тих складних світових подіях прагнув здобути свободу, відновити свою державність.

     Митрополит Андрей Шептицький увійшов до історії українського народу не тільки як один з найвидатніших ієрархів протягом тисячолітньої його історії, а також як один з найбільших богословів, діячів української культури і науки.

     За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку церкву як в Україні так і за кордоном.

     Будучи одним із найбагатших людей Галичини щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму.

    Помер 1 листопада 1944 року, його наступником став Йосиф Сліпий.

«Не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть мимо всіх різниць, які їх ділять, завести між собою якнайбільшої єдности».

А. Шептицький.

Віртуальна бесіда «Рід. Родина. Сім’я»

В щасливі і сумні години,

Куди б нам не стелили шлях,

Не згасне вогнище родинне

В людських запалених серцях

Дмитро Білоус

      Український День родини відносно молоде свято і відзначається з 2012 року. Святкування цього дня встановлено на 8 липня – день Петра і Февронії, християнських покровителів сім'ї та шлюбу. 

       Здавна відомо, що родина – невичерпне джерело наснаги, любові, щастя, успіху, добра та злагоди. Вона є берегинею традицій наших пращурів та всього розумного, світлого, вічного, що наповнює життя яскравими фарбами та позитивними емоціями. Саме з родини постає наше майбутнє, вона виховує з дитини відповідального члена суспільства, і є першоджерелом людської гідності, самоусвідомлення, чесності та зрілості. Сім’я дає нам почуття згуртованості, учить нас співпереживанню, доброзичливості й мудрості.

        В усі часи любов і повага до родини була основою народної моралі та її найвищим законом. Мати – лагідна берегиня сім’ї, а батько – її міцна й надійна опора. На добрих материнських порадах і мудрих батьківських настановах тримається світ. 

         Родина завжди була і залишається осередком збереження духовних і культурних традицій нації. В родині вона набирається сил і натхнення, які допомагають їй впродовж всього життя долати життєві труднощі, досягати вершин і отримувати перемоги. Мати міцну, дружну родину у всі часи було і є почесним. Повага до батьків, любов до дітей — ці родинні традиції передаються українцями із покоління в покоління.